Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Наставного В. В., суддів Чуйко О. Г. і Дембовського С. Г., за участю прокурора захисника Чупринської Є. М., ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні 23 квітня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2014 року щодо засудженого,

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах чи організаціях, незалежно від форми власності, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконувати такі обов'язки за спеціальним повноваженням, строком 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 1933, 20 грн.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи працівником міліції, працюючи на посаді оперативного уповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Ужгородськогго МУ ГУМВС України в Закарпатській області, 16 березня 2010 року при проведенні перевірки за фактом затримання 11 березня 2010 року ОСОБА_7, в ході огляду якого було виявлено наркотичний засіб канабіс, обіг якого заборонено, та діючи умисно, з корисливою метою, використовуючи своє службове становище, пред'явив ОСОБА_7 незаконну вимогу передати йому грошову винагороду в розмірі 3200 грн за винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за вказаним фактом.

18 березня 2010 року в період часу між 16 та 16.30, ОСОБА_7, перебуваючи в автомобілі ОСОБА_8 марки ВАЗ 21093, в районі готелю "Закарпаття" в м. Ужгороді, після ознайомлення з постановою від 16 березня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно себе, за прийняття зазначеного процесуального рішення, за вказівкою ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 3200 гривень для подальшої передачі цих коштів ОСОБА_6, після чого ОСОБА_9 був викритий на місці вчинення злочину і ним добровільно було видано зазначені кошти, а ОСОБА_6 в подальшому був затриманий співробітниками УСБУ в Закарпатській області.

Ухвалою суду Апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2014 року вирок місцевого суду змінено. ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 2 ст. 368 КК України ( в редакції 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язаних з адміністративно-розпорядчими функціями, строком 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Постановлено судові витрати в розмірі 1 933, 20 гривень стягнути із засудженого на користь держави. У решті вирок суду місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на нове розслідування, мотивуючи істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що досудове розслідування та судове слідство проведені однобічно й неповно, з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а тому висновки суду про доведеність вини за ч. 2 ст. 368 КК України не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються тільки на показаннях потерпілого ОСОБА_7. та свідка ОСОБА_9, які були дані ним на досудовому слідстві. Також вважає, що суд безпідставно не допитав у судовому засідання свідка ОСОБА_9, що позбавило засудженого можливості задавати йому питання, чим було порушено право ОСОБА_6 на захист. Крім того, матеріали справи є сфальсифікованими, так як докази з каналів зв'язку із застосуванням технічних засобів отримані без відповідного рішення суду щодо надання дозволу на їх здійснення та покладені в основу обвинувачення. Також захисник посилається на те, що суд безпідставно не врахував ряд пом'якшуючих покарання обставин та не звільнив ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. У змінах до касаційної скарги захисник просить вирок та ухвалу скасувати, а засудженого виправдати за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання скарги, думку прокурора про зміну судових рішень, а саме, перекваліфікацію дій засудженого із ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 368 КК України та звільнення його від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів вчинення злочину.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону не були належно дотримані судом при розгляді справи та постановленні вироку щодо ОСОБА_6, що перешкодило суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Так, із змісту вироку вбачається, що в його мотивувальній частині при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним зазначено, що ОСОБА_6 учинив закінчений замах на одержання хабара від ОСОБА_7 у розмірі 3 200 грн.

Разом із тим, у подальшому при кваліфікації винних дій ОСОБА_6 указано, що ним учинено закінчений склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і в резолютивній частині вироку міститься посилання на засудження ОСОБА_6 за учинення саме закінченого складу злочину.

Таким чином, судом допущенні суттєві протиріччя при викладені фактичних обставин справи, що перешкоджає чіткому їх сприйняттю та розумінню і в свою чергу унеможливлює належну перевірку доводів касаційної скарги, оскільки суд касаційної інстанції не має процесуальних підстав для перевірки таких обставин.

Апеляційний суд, перевіряючи справу в апеляційному порядку не усунув зазначені недоліки, а тому як вирок так і ухвала підлягають скасуванню у зв'язку з допущеними істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді при доведеності винуватості ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні, необхідно сформулювати його у вироку з дотриманням вимог ст. 334 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити у вигляді застави, звільнивши його з-під варти негайно.