Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

ознайомившись з касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 4 березня 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1982 р.н., громадянина України, який згідно положень ст. 89 КК України не має судимості, уродженця та мешканця міста Києва,

- за ч. 2 ст. 125 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Згідно вироку, ОСОБА_1 07.02.2014 о16:30 в приміщенні офісу № 208 на вул. Бориспільській, 11-а в м. Києві на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_2 вистрілив в останнього з пістолета "Форт-17р", заподіявши легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вказані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі засудженого відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження засудженого про його невинуватість в умисному спричиненні ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки, як вбачається з оскаржених рішень, відповідають показанням обвинуваченого ОСОБА_1, який не заперечував, що 07.02.2014 він стріляв в потерпілого ОСОБА_2; показанням останнього та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, як ОСОБА_1 07.02.2014 стріляв в ОСОБА_2; даними протоколів огляду місця події від 07.02.2014, 04.03.2014, 07.03.2014 про огляд офісного приміщення де стався злочин, вилучення з кабінету № 209 КМКЛ гумової кулі після проведення ОСОБА_2 операції, та вилучення у нього сорочки з плямами бурого кольору й наскрізним отвором; висновку експерта № 153 від 01.04.2014 про вид та властивості вилученої в ході огляду місця події 07.02.2014 зброї, гільзи та патронів; висновку експерта № 233-мк від 22.07.2014 про те, що під час здійснення пострілу відстань від дульного зрізу пістолета до поверхні одягу потерпілого складала 10-15 см; акту судово-медичного дослідження № 165/ц від 10.07.2014 про виявлення на пістолеті слідів крові та клітин епітелію; даними картки виїзду швидкої медичної допомоги № 1238 від 07.02.2014 про вогнепальне поранення потерпілого; висновку експерта № 371/е від 14.04.2014 про характер, локалізацію й тяжкість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень; даним протоколів огляду речових доказів від 20.09.2014 - просякнутої кров'ю сорочки потерпілого, пістолета, гільзи та патронів.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та правильно кваліфікував його дії.

Доводи засудженого про те, що він вчинив злочин у стані уявної та необхідної оборони перевірялись судом першої інстанції та були спростовані, оскільки, як було встановлено, потерпілий не вчиняв дій, що свідчили б про наявність дійсного, реального і об'єктивного суспільно небезпечного посягання, яке за своїм характером і ступенем небезпеки могло заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди засудженому, та зумовило б останнього вдатись до необхідної оборони.

Покарання засудженому призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи засудженого на спростування вищезазначених висновків не переконливі та недостатні.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 4 березня 2015 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.