головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М., за участю прокурора засуджених захисників Кравченко Є.С., ОСОБА_5 в режимі відеоконференції), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, адваката Семенова А.Д. розглянула у судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника Семенова А.Д. на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 квітня 2014 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що діяла до внесення змін законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією" від 18.04.2013 № 221-VII (221-18) ) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві власності майна з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та на підставі ст. 54 КК України із позбавленням спеціального звання "капітан міліції".

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 3619,92 грн. судових витрат, вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 квітня 2014 року вирок щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінено в частині призначення покарання. Усунуто описку, допущену судом при постановлені вироку, та вважати встановленим, що цим вироком засуджено не ОСОБА_5, а ОСОБА_5

В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він у період часу з грудня 2011 року до 16.01.2012 року, будучи службовою особою, обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу боротьби з етнічними організованими злочинними групами та екстремізмом УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, осіб з службовою особою, яка займає відповідальне становище, - слідчим СВ Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_6 та особою, щодо якої слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України матеріали виділені в окреме провадження, при пособництві ОСОБА_7, одержав хабар у великому розмірі за виконання та невиконання в інтересах того, хто дає хабара та третьої особи, дій з використанням наданої їм влади та службового становища за таких обставин.

За невжиття заходів перевірки інформації щодо участі ОСОБА_11 у вчиненні ним спільно з ОСОБА_12 і ОСОБА_13 розбійного нападу на сім'ю Зосименків, знищення відібраних у ОСОБА_11 явки з повинною й підтверджуючих її пояснень, та непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, ОСОБА_11 було висунуто вимогу про сплату хабара в сумі 20000 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного Банку України складає 159796 грн. і є великим розміром), на що останній дав свою згоду.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, отримали в якості хабара 17.01.2012 року від ОСОБА_14 - батька ОСОБА_11 відповідно до домовленості останнього з сином, 7000 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного Банку України складає 55928,6 грн.); 19.01.2012 року від ОСОБА_15 - матері ОСОБА_11 4000 доларів США (що згідно з курсом Національного Банку України складає 31959,2 грн.); 30.01.2012 року від ОСОБА_11 та ОСОБА_15 1000 доларів США (що згідно з курсом Національного Банку України складає 7989,7 грн.) та домовилися про передачу 05.02.2012 року решти грошових коштів у сумі 8000 доларів США (що згідно з курсом Національного Банку України складає 63917,6 грн.).

14.02.2012 року, з метою уникнути виявлення злочину, ОСОБА_5 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, домовилися з ОСОБА_6, що решту суми хабара отримає адвокат, з яким ОСОБА_11 підпише угоду про надання правової допомоги, і того ж дня ОСОБА_6 домовився з адвокатом ОСОБА_7 щодо одержання ним решти хабара, за що останній отримає винагороду в розмірі 1000 доларів США (що згідно з курсом Національного Банку України складає 7987,7 грн.). Того ж дня ОСОБА_5 представив ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 та повідомив про необхідність передавати несплачену частину хабара через нього, який в обмін на гроші віддасть йому явку з повинною та підтверджуючі її пояснення.

ОСОБА_7 підписав з ОСОБА_11 угоду про надання правової допомоги з метою створення видимої законності своїх дій по отриманню від ОСОБА_11 грошових коштів та домовився про зустріч наступного дня, а ввечері того ж дня отримав від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відібрану від ОСОБА_11 явку з повинною.

15.02.2012 року ОСОБА_7, діючи згідно попередніх злочинних домовленостей з ОСОБА_6, ОСОБА_5 та особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, одержав від ОСОБА_15 8000 доларів США (що згідно з курсом Національного Банку України складає 63904,8 гривень) в якості хабара працівникам міліції за передачу ОСОБА_11 відібраної явки з повинною з підтверджуючими її поясненнями та невжиття заходів щодо притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину.

У касаційній скарзі захисник Семенов А.Д. порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Просить взяти до уваги пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, наявність на утриманні засудженого хворих батьків, які потребують його підтримки і допомоги, та зменшити міру покарання і звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку засуджених та захисників про необхідність задоволення касаційної скарги, пояснення прокурора, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Як убачається зі змісту вироку, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким, особу засудженого, який позитивно характеризується, раніше не судимий, вину не визнав та не розкаявся та обрав покарання у межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, тому доводи в касаційній скарзі про те, що покарання є несправедливим внаслідок суворості, є необгрунтованими.

Наявність у засудженого батьків пенсійного віку, які мають незадовільний стан здоров'я, не впливає на тяжкість вчиненого засудженим злочину та не є підставою для пом'якшення призначеного йому покарання.

Підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Семенова А.Д. залишити без задоволення.

Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 квітня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.