Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Наставного В.В., суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,

розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2017 року щодо неї,

вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 191 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 рік 6 місяців, за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виборчим процесом строком на 1 рік. Відповідно до ст. 72 КК України основні покарання у виді позбавлення волі та штрафу вказано виконувати окремо. На підставі ст. 70 КК України остаточне додаткове покарання призначено у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 рік 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на неї покладено відповідні обов'язки.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2017 року вказаний вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного покарання та вказано вважати ОСОБА_4 засудженою за ст. 191 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 рік 6 місяців, за ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 рік. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

У касаційній скарзі засуджена порушує питання про перевірку зазначених судових рішень в касаційному порядку.

Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.Так, в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі не зазначено в чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість вироку суду першої інстанції згідно з вимогами ст. 438 ч. 1 КПК України і доводи на обґрунтування цього. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для скасування або зміни судових рішень відповідно до ст. 438 КПК України.

Так, відповідно до ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу,має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Крім того, особа, яка подає скаргу, має зазначити прохання щодо судових рішень з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК України, а зазначене у касаційній скарзі прохання не відповідає зазначеним положенням закону.

В порушення вимог ст. 427 ч. 6 КПК України до касаційної скарги не додано копій додатків до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Вказані недоліки касаційної скарги засудженої перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Залишення касаційної скарги без руху не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України (4651-17) , у межах строку на касаційне оскарження.