Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є. В., суддів: Орлянської В. І., Тельнікової І. Г., при секретарі Медицькій У. І.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013180260001557 та № 12014170260000333, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шахворостівка, Миргородського району, Полтавської області, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. ч. 1, 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю прокурора Вергізової Л. А.,

потерпілого ОСОБА_6,

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 листопада 2014 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування скарги вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення відсутнє твердження щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, що суперечить вимогам п. 3 ч. 1 ст. 372 КПК України. Крім того, вказує на те, що в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції неправильно встановив відсутність умислу на відкрите заволодіння майном потерпілого, а тому невірно визначив відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2014 року ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, виправдано за ч. 1 ст. 155 та ч. 2 ст. 186 КК України. Цим же вироком його визнано винним у вчиненні злочинів передбачених:

ч. 1 ст. 186 КК України,ч. 2 ст. 125 КК України.

Провадження з розгляду цивільного позову прокурора закрите.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_5 в кінці травня 2011 року у післяобідній час, в липні 2012 року у вечірній час та 28 жовтня 2013 року в помешканні неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, володіючи інформацією про вік останньої, шляхом умовлянь, з метою задоволення статевої пристрасті, схиляв її до вступу із ним у статевий зв'язок та здійснював із нею природний статевий акт, вступивши таким чином у статеві зносини із особою, яка не досягла статевої зрілості.

25 листопада 2013 року близько 7 год. 40 хв., перебуваючи на законних підставах в домогосподарстві, яке належить ОСОБА_8, розташованому за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 з корисливих мотивів вчинив відкрите викрадення чужого майна. Так, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у присутності неповнолітньої ОСОБА_7, заволодів мобільним телефоном "Nokia 1202-2", який належить неповнолітньому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, вартістю 133 грн. та SIM-карткою мобільного оператора "МТС", що належить неповнолітній ОСОБА_7, вартістю 10 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

29 листопада 2013 року, близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_5, перебуваючи на законних підставах у тому ж домогосподарстві, яке належить ОСОБА_8 з корисливих мотивів, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна. Так, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, діючи відкрито - у присутності власника ОСОБА_6, заволодів його мобільним телефоном "Star TV E 71", вартістю 111 грн., з SIM-картками мобільних операторів "МТС", вартістю 10 грн. та "Київстар", вартістю 10 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Також, ОСОБА_5 оголошена підозра в тому, що він 15 квітня 2014 року близько 12 год. 30 хв., знаходячись на вул. Леніна в с. Шахворостівка, Миргородського району, зустрів неповнолітню ОСОБА_7, яка поверталась разом з друзями зі школи та вчинив з нею сварку, в ході якої спричинив останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 листопада 2014 року вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 125 КК України скасований.

Постановлено ухвалу, якою закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В іншій частині вирок залишений без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу, потерпілого, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 372 КПК України зміст ухвали, як судового рішення, складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У резолютивній частині ухвали зазначаються висновки суду, строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Резолютивна частина ухвали апеляційного суду повинна відповідати вимогам п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК України.

Таким чином, в ухвалі апеляційного суду повинен міститися виклад остаточних висновків, які повинні бути викладені у точній відповідності з вимогами кримінального процесуального закону та в межах компетенції відповідного суду. Також, мотивувальна частина ухвали, в якій обґрунтовується рішення, повинна відповідати її резолютивній частині.

В даному випадку, висновки, викладені в ухвалі суду апеляційної інстанції, містять істотні суперечності.

Так, Апеляційний суд Полтавської області, скасовуючи вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 125 КК України, та постановляючи ухвалу, якою закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, не зазначив у резолютивній частині ухвали твердження щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Водночас, у мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції навів обґрунтування свого висновку щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

За таких обставин є слушними доводи касаційної скарги потерпілого про допущену помилку судом апеляційної інстанції, що, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призвело до прийняття судового рішення, яке не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі та звернути увагу на доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілого, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.