за участю прокурора Дронової І.С., розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2016 року. За вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА _1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Волчанська Харківської області, проживає в цьому ж місті на АДРЕСА_1 такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України

до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 20 лютого 2011 року приблизно о 19 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та рухаючись по вул. Гагаріна в м. Волчанську в напрямку вул. Леніна, на перехресті з вул. Жовтневою порушив пп. "а" п. 2.9, пункти 10.1, 18.1 ПДР (1306-2001-п) , внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода - неповнолітню ОСОБА_2, котра отримала тяжкі травми, від яких вона померла що спричинило її смерть.

В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості (визначений судом строк покарання - основного й додаткового - з урахуванням обставин вчиненого злочину невиправдано малий), просить скасувати ухвалу апеляційного суду. На його думку, районний суд не врахував достатньою мірою обставини вчиненого засудженим злочину, його ставлення до вчиненого, що цей злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння і ці обставини було залишено поза увагою апеляційного суду, який безпідставно відмовив у задоволенні з аналогічних доводів апеляційну скаргу прокурора.

Захисник засудженого - адвокат Лазебний Ю.О. у своїх запереченнях просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення через її безпідставність

Заслухавши доповідь судді суддю доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оскаржується, з цього приводу не надійшло касаційних скарг і від інших учасників судового процесу, а тому у касаційному порядку не перевіряються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, з урахуванням його тяжкості, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі (санкція цього закону передбачає покарання такого виду в межах від 3 до 8 років позбавлення волі), врахував усі необхідні для визначення саме такого виду та розміру покарання обставини, зокрема: особу підсудного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Також судом враховано й обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та відшкодування матеріальної шкоди, а також обтяжуючі обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. При цьому суд взяв до уваги тяжкість вчиненого ним злочину (відповідно до ст. 12 КК України він є тяжким), але з необережною формою вини.

Врахувавши усі ці обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначення за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_1 покарання в межах, передбачених санкцією цього закону, у виді реального позбавлення волі.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, перевірив всі доводи апеляційної скарги прокурора, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, зокрема, щодо його доводів в частині м`якості покарання, врахував думку потерпілої, котра в частині призначеного ОСОБА_1 покарання (як основного, так і додаткового) погоджувалася з вироком суду, а тому у відповідності до вимог ст. 377 КПК України виніс обґрунтовану ухвалу про залишення вироку суду щодо засудженого без зміни.

Отже підстав вважати призначене засудженому покарання (основне й додаткове) несправедливим внаслідок м`якості немає. Не з'ясовано й нових обставин, що обтяжують покарання. Також не наведено таких обставин прокурором у його касаційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись статями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктів 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.