Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Пойди М.Ф., Зубара В.В.,

при секретарі Медицькій У.І.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013050260002002, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 18 лютого 2014 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 07 травня 2014 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на порушення кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Посилається на порушення його процесуальних прав при розгляді справи в апеляційному порядку, оскільки він не був повідомлений про слухання справи належним чином та був позбавлений можливості брати участь в судовому засіданні апеляційного суду й надавати суду докази на підтвердження доводів апеляційної скарги. Вказує на порушення права на захист, що пов'язано з тим, що йому не було надано захисника, участь якого обов'язкова у зв'язку з наявністю хвороби. Вважає, що суд не звернув уваги на наявність обставин, які є підставами для прийняття рішення про його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він протягом листопада 2013 року на території м. Дружківки Донецької області, будучи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив низку крадіжок чужого майна, в тому числі повторно, пов'язаних із проникненням у приміщення чи інше сховище, заподіявши потерпілим матеріальну шкоду: ОСОБА_2 на загальну суму 4400 грн., ВАТ "Укртелеком" Цеху Телекомунікацій Послуг № 9 м. Дружківки Донецької області на суму 1162,41 грн.; ОСОБА_3 на суму 850 грн.; ОСОБА_4 на суму 850 грн.; ОСОБА_5 на суму 850 грн.; ОСОБА_6 на суму 850 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 апеляційним судом не дотримано вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до змісту ч. ч. 1, 2 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 Кодексу, зокрема, мають бути виконані дії, передбачені ст. ст. 342- 345 КПК України. Частиною 2 ст. 342 КПК України передбачено, що судом має бути з'ясовано, чи вручено судові виклики та повідомлення тим особам, які не прибули у судове засідання. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Як убачається зі змісту журналу судового засідання апеляційного суду та технічного запису засідання, суд апеляційної інстанції розпочав розгляд справи за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1, не переконавшись у тому, що останній належним чином повідомлений про слухання справи в апеляційному порядку.

Матеріали кримінальної справи не містять даних про те, що засуджений отримав ухвалу про закінчення підготовчих дій по кримінальному провадженню та призначення до розгляду в апеляційній інстанції, що свідчить про те, що засуджений не був неналежно повідомлений про слухання справи в апеляційному порядку, внаслідок чого апеляційним судом не було дотримано його процесуальних прав, що є істотне порушення кримінального процесуального закону.

Також, апеляційним судом не дотримано положень ст. 419 КПК України, яка вимагає, що в ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Залишаючи апеляцію ОСОБА_1 без задоволення, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не зазначив у своїй ухвалі доводів засудженого про порушення його права на захист, не навів докладних мотивів на спростування цих доводів, не зазначив підстави, через які визнав необґрунтованими посилання в апеляції ОСОБА_1 на порушення його процесуальних прав.

За таких обставин, у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, на підставі ч. 1 ст. 436 КПК України, ухвала суду апеляційної інстанції в даній справі підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати вищевикладене, розглянути справу відповідно до вимог закону та

ухвалити законне і обґрунтоване

рішення.Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.