розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2014 року,

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який народився та проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого:

14.02.2008 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст. 69, ст. 70 КК України на 2 роки 7 місяців позбавлення волі;

9.02.2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого за постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 9.11.210 року на підставі ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію";

5.12.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання - 6 місяців позбавлення волі за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2012 року, та за сукупністю вироків остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 393 грн. 12 коп. судових витрат.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4 червня 2014 року близько 11 год. 30 хв., перебуваючи по вул. Енгельса в м. Харків, діючи із корисливих спонукань, повторно, з автомобіля "Лада Калина" державний номерний знак НОМЕР_1, в якому перебував ОСОБА_2, відкрито викрав майно останнього на загальну суму 1880 грн. 60 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2014 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання його особі внаслідок суворості, просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та призначити більш м'яке покарання. Вказує на те, що в момент викрадення майна ОСОБА_2 його ніхто не бачив, а тому його дії слід вважати таємними.

Іншими учасниками справи судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу і просив залишити судові рішення без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України підтверджується зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами у їх сукупності. Зокрема, було враховано показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та дані, які містяться в складених під час досудового слідства протоколах, що вказують на причетність ОСОБА_1 до скоєння даного злочину.

При цьому показання свідка ОСОБА_3 спростовують доводи ОСОБА_1, що його ніхто не бачив, оскільки саме вона, побачивши, що ОСОБА_1 вчиняє крадіжку, підняла галас, але той, розуміючи що його дії виявлені, намагався втекти з викраденим майном. Вказані покази підтверджуються і даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи до впізнання від 13 квітня 2014 року, згідно яких ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка відкрито викрала майно належне ОСОБА_2

Крім цього, доводи ОСОБА_1 про те, що під час викрадення майна ОСОБА_2 його ніхто не бачив, були предметом перевірки і в суді апеляційної інстанції та є такими, що не відповідають матеріалам справи.

Таким чином дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України правильно і підстав для перекваліфікації його дій колегія суддів не вбачає.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого і призначив йому покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням вимог ст. 71 КК України.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала відповіді на всі доводи апеляційної скарги, які по суті є аналогічними з доводами, викладеними в касаційній скарзі, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає постановлені по справі судові рішення законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 434- 439 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.