Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С.

суддів Вільгушинського М.Й., Колесниченка В. М.,

за участю прокурора Парусова А. М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 квітня 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_1- ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимого, -

за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим в тому, що він у в період часу з 23:30 год. 20 серпня 2011 року до 00:10 год. 21 серпня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля сільського будинку культури в с. Федорівка Світловодського району Кіровоградської області, завдавши два удари кулаком правої руки по тулубу неповнолітнього ОСОБА_1 і спричинивши йому фізичний біль, відкрито викрав майно останнього - мобільний телефон "SamsungGT-S5260", заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1175 грн.

Апеляційний суд Кіровоградської області, частково задовольнивши апеляцію представника потерпілого ОСОБА_2, скасував зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_3 покарання і постановив свій вирок від 13 листопада 2014 року, яким призначив ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік із покладенням обов'язку, передбаченого п 3 ст. 76 КК України.

Задоволено частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 та постановлено стягнути на його користь 1175 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн - моральної шкоди. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1- ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Зазначає, що при призначенні ОСОБА_3 покарання апеляційним судом недостатньо враховано, що вчинено щодо неповнолітньої особи умисний злочин середньої тяжкості, у стані алкогольного сп'яніння та не враховано позицію потерпілого, який наполягав на суворій мірі покарання. Також звертає увагу, на те, що ним і потерпілим не заявлялось клопотання про розгляд справи щодо ОСОБА_3 у їх відсутність.

На касаційну скаргу представник потерпілого надійшло заперечення від захисника ОСОБА_3 ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив скасувати вирок щодо ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочину за обставин, викладених у вироку та правильність кваліфікації його дій, не оспорюються в касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, по справі, колегією суддів не встановлено.

У матеріалах справи наявна телефонограма, за змістом якої представник потерпілого ОСОБА_2 просив справу щодо ОСОБА_3 розглядати без їх участі (т.2 а.с.130).

При призначенні ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі та вирішенні питання про звільнення засудженого від відбування цього покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорії середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який вчинив у стані алкогольного сп'яніння щодо неповнолітнього і на час вчинення злочину за місцем проживання характеризувався негативно, проте на час розгляду справи в суді позитивно характеризувався за місцем проживання, проживав з бабусею, яку утримував, на спеціальних обліках не перебував, працевлаштований, ті обставини, що після вчиненого злочину пройшов тривалий час і за цей період ОСОБА_3 не скоював суспільно-небезпечних діянь. Зважив суд і на те, що ОСОБА_3 намагався відшкодувати потерпілому завдану шкоду на суму 1150 грн (т. 1 а.с. 255), проте останній відмовився від отримання цих коштів (т. 1 а.с. 256-257). Також апеляційний суд правильно звернув увагу і на ту обставину, що після постановлення вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2012 року ОСОБА_3 повністю відбув покарання у виді громадських робіт (т. 2 а.с.49), що у сукупності свідчить про щире каяття засудженого у вчиненому злочині.

Колегія суддів погоджується, що призначене апеляційним судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У касаційній скарзі потерпілого не наведено обставин, які б свідчили про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання.

При цьому голослівними є твердження представника потерпілого про те, що суд помилково урахував ту обставину, що ОСОБА_3 працевлаштований, оскільки це не підтверджено даними Світловодської районної державної податкової інспекції та Центру зайнятості.

Так, суду апеляційної інстанції була надана завірена печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 довідка про працевлаштування ОСОБА_3 у колегії суддів не має підстав не довірять даним, викладеним у ній.

З огляду на викладене, немає підстав для задоволення скарги представника потерпілого ОСОБА_1- ОСОБА_2

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) колегія суддів,

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2- без задоволення.