Головуючого Пойди М.Ф., суддів Зубара В.В., Кульбаби В.М., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2014 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Львова, в силу ст. 89 КК України не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов'язків передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_4 2 275 грн 71 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також вироком суду вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2014 року вирок районного суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_4 - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 27 березня 2014 року приблизно о 23-ій годині перебуваючи на АДРЕСА_1, з мотивів особистих неприязних відносин, які виникли в ході суперечки з ОСОБА_4 наніс останньому один удар ножем в живіт, заподіявши йому тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, посилаючись при цьому на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своєї позиції потерпілий зазначає, що при призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України судом належним чином не враховано, що засуджений після нанесення удару ножем, з місця вчинення злочину втік, також він ніде не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не відшкодував завданої шкоди, не допоміг слідству знайти знаряддя злочину та намагався ввести суд в оману даючи неправдиві показання щодо ширини леза ножа, яким він наніс удар. Вказаним злочином потерпілому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болі, емоційних, душевних стражданнях та хвилюваннях. Виходячи з викладеного, цивільний позов щодо стягнення з засудженого 80 000 грн моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії оскаржуваних судових рішень, колегією суддів не встановлено підстав для відкриття касаційного провадження та витребування справи з метою її перевірки в касаційному порядку, виходячи з наступного.

Висновки суду про винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи потерпілого у касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Суд вважає, що призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 52, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і є відповідним скоєному.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_5 покарання, суд достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного, який є особою молодого віку, в сулу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття засудженого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. Крім того, судом враховано, що одним із чинників вчинення засудженим злочину була неправомірна поведінка потерпілого.

Виходячи з сукупності всіх обставин, суд застосувавши принцип гуманізації відповідальності, дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, злочинними діями ОСОБА_5 було заподіяно потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження, у зв'язку з чим він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що призвело до витрат на таке лікування в сумі 2 275 грн 71 коп, що підтверджується чеками та квитанціями, тому суд задовольнив цивільний позов про стягнення з засудженого матеріальної шкоди в повному обсязі.

Також судом вірно прийнято рішення про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки дії засудженого спричинили потерпілому моральні страждання, які виразились у фізичному болі, емоційних та душевних стражданнях.

Виходячи з викладеного, суд, з урахуванням характеру вчинених засудженим протиправних дій, вимог розумності і справедливості, а також керуючись положеннями ст.ст. 23, 1167 ЦК України (435-15) , прийшов до вірного висновку, щодо розміру грошового відшкодування за завдану моральну шкоду.

Крім того, як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, судом ретельно перевірені доводи потерпілого, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі щодо зміни вироку в частині вирішення цивільного позову та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого в наслідок м'якості, який з ними не погодився та залишив без зміни судове рішення першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули скасування чи зміну судових рішень, судами у кримінальному провадженні не допущено.

З мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстави для задоволення касаційної скарги потерпілого відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття касаційного провадження немає.