розглянувши у судовому засіданні 23 квітня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2015 року,

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; -

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Цим же вироком суду засуджено ОСОБА_2, щодо якої вирок не оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2015 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволено. Вирок суду від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання, пом'якшено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 7 березня 2012 року, приблизно о 14-ій год. 20 хв., знаходячись у АДРЕСА_1, незаконно з метою збуту придбав у особи, засудженої цим вироком, та зберігав при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 1,09 грама, та того ж дня, знаходячись по вказаній вулиці, поблизу буд. № 10, незаконно збув придбаний наркотичний засіб за 130 грн особі, яка проводила оперативну закупівлю.

10 березня 2012 року, приблизно о 15-ій год. 55 хв., ОСОБА_1 за аналогічних обставин, повторно незаконно придбав і зберігав при собі з метою збуту та для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 14,16 грама. Того ж дня, приблизно о 16-ій годині, ОСОБА_1 частину придбаного канабісу, масою в перерахунку на суху речовину 0,45 грама, незаконно збув за 240 грн особі, яка проводила оперативну закупівлю, а також приблизно о 16-ій год. 10 хв., частину придбаного канабісу, масою в перерахунку на суху речовину 7,42 грама, повторно незаконно збув за 120 грн особі, щодо якої справа закрита на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 повторно незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 6,29 грама, що був у нього вилучений працівниками міліції 10 березня 2012 року.

У касаційній скарзі прокурором порушено питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення матеріалів справи на новий апеляційний розгляд. Мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано кримінальний закон у зв'язку з безпідставним звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, що призвело до невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості, оскільки судом не врахована тривалість злочинної діяльності та наявність корисливого мотиву у діях засудженого. Вказав й на недотримання апеляційним судом вимог ст. 399 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаними злочинами. Судовий розгляд кримінальної справи проведено відповідно до положень ст. 299 КПК України 1960 року.

Відповідно до вимог ст. 399 КПК України 1960 року вказівки суду, який розглянув справу у касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Суд апеляційної інстанції вказаних вимог кримінально-процесуального закону дотримався.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2014 року скасовано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції не було дано належної оцінки ступеню тяжкості, конкретним обставинам вчинених злочинів та кількості епізодів злочинної діяльності ОСОБА_1 При цьому, не наголошувалось на невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості у зв'язку із звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

Під час нового розгляду, суд апеляційної інстанції визнавши обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, а саме щире каяття та активне сприяння засудженого у розкритті злочину, яке виразилось у повідомленні органам досудового слідства про особу, у якої він придбав наркотичні засоби, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з урахуванням особи засудженого, який зайнятий суспільно корисною працею та позитивно характеризується за місцем роботи, в силу ст. 89 КК України не має судимості, дійшов висновку про можливість пом'якшення покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до п'яти років позбавлення волі.

Крім того, судом взято до уваги, що ОСОБА_1 до постановлення вироку суду від 17 грудня 2013 року та після постановлення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014 року, якою вирок районного суду змінено в частині призначеного покарання та застосовано до засудженого положення ст.ст. 69, 75, 76 КК України, постійно працював монтажником, за місцем роботи характеризується позитивно, та в ці періоди протизаконних дій не вчиняв.

Також суд врахував, що вчинені злочини ОСОБА_1 віднесені до середньої тяжкості та тяжких злочинів, він вчинив три епізоди незаконного збуту наркотичних засобів, з яких два під час проведення оперативної закупівлі на прохання особи, яка проводила таку закупівлю.

Апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1 проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні дружину, яка не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за їх з ОСОБА_1 спільною малолітньою дитиною, має також на утриманні малолітню дитину та неповнолітню дитину - сина дружини, за місцем фактичного проживання характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України не судимий, у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, а також обставини, які характеризують поведінку засудженого до та після вчиненого, відсутність ініціативи вчинення протиправного діяння та ставлення до вчиненого, тривалість часу з моменту скоєння злочинів, зміни в сімейному житті і відсутність обставин, які обтяжують покарання, що в сукупності свідчить про істотне зменшення суспільної небезпечності особи засудженого та можливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, що характеризують особу засудженого, конкретні обставини справи, а також з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75 КК України та ст. 399 КПК України 1960 року, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а призначене ОСОБА_1 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо мети виправлення та перевиховання засудженого.