Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,

при секретарі Асановій Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380000336 від 03 березня 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

за ст. 187 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - Шгояна Г.Н. на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Ємця І.І.,

у касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вважає, що виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства. Вказує на те, що апеляційним судом проігноровано допущене судом першої інстанції неправильне застосування положень статті 75 КК України, не виконано вимоги ст. 419 ч. 2 КПК України та в ухвалі не зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду ОСОБА_1 засуджено за ст. 187 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

Звільнено ОСОБА_1 з під варти в залі судового засідання.

Вирішено долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 03 березня 2016 року приблизно о 15 годині 45 хвилин проходив по полю, розташованому неподалік вулиць Фрунзе, Калмикова та Європейської в м. Костянтинівна Донецької області, де на відстані приблизно 100 метрів від автомобільної дороги з боку вулиці Фрунзе з метою заволодіння чужим майном напав на ОСОБА_3, нанісши їй кулаком правої руки удар в обличчя, а саме - в ліве око, внаслідок чого потерпіла впала на землю, а ОСОБА_1 присів на неї зверху та продовжив наносити їй удари в область голови і обличчя та, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я ОСОБА_3, став здавлювати її шию руками, внаслідок чого потерпілій було заподіяно легкі тілесні ушкодження. Подавивши таким чином волю потерпілої ОСОБА_3 до опору, ОСОБА_1 умисно, із корисливих мотивів, застосувавши до неї насильство небезпечне для життя та здоров'я, заволодів майном ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном "Nокіа Х-2", вартістю 333 гривні 33 копійки, із сім-картою вартістю 12 гривень 50 копійок, картою пам'яті об'ємом 2 Гб, вартістю 57 гривень 33 копійки, грошовими коштами в сумі 6 гривень та зв'язкою ключів, що не становлять для потерпілої матеріальної цінності, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 409 гривень 16 копійок, після чого з викраденим з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора залишено без зміни.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 187 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 374 ч. 3 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви призначення покарання, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, а також мотиви звільнення від відбування покарання, у разі прийняття такого рішення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильність застосування ст. 75 КК України та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 покарання.

При призначені ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, і відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

Так, суд першої інстанції взяв до уваги те, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, конкретні обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, добре характеризується за місцями проживання та фактичної роботи, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Враховано судом першої інстанції і те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину під час здійснення досудового розслідування і під час розгляду справи в суді, правильно визнавши ці обставини такими, що пом'якшують покарання. Обставина того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом легка розумова відсталість з незначними порушеннями поведінки також була врахована при призначенні йому покарання та визнана такою, що пом'якшує покарання.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтованопризначив засудженому ОСОБА_1 покарання в межах санкції частини 1 статті 187 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України,а прийняте рішення належним чином мотивував.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції її доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши підстави, з яких визнав її необґрунтованою. Зокрема, апеляційний суд, окрім іншого, зазначив, що тяжких наслідків від злочину не настало, потерпілій ОСОБА_3 було повернуто викрадене майно і вона не наполягала на призначенні суворої міри покарання засудженому. Також, врахував апеляційний суд обставину того, що після звільнення 21 квітня 2016 року з під варти ОСОБА_1 за результатами огляду МСЕК від 11 серпня 2016 року серії АВ № 0703149 призначена 2-га група інвалідності.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.