Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:головуючого - судді Солодкова А.А., суддів: Марчук Н.О., Міщенка С.М., розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного м. Києва від 25 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз Дніпровським районним судом м. Києва 05 лютого 2010 року за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 13 червня 2012 року звільненого умовно-достроково з невідбутим строком - 2 місяці,засуджено: за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 3 місяці.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 4 місяці.

Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув'язнення у виді тримання під вартою з 01 серпня 2012 року по 01 грудня 2014 року та визнано його таким, що відбув покарання.Ухвалою Апеляційного м. Києва від 25 лютого 2015 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 09 липня 2012 року, приблизно о 20.00 год, з метою придбання особливо небезпечного наркотичного засобу для власного вживання, за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишив грошові кошти в сумі 3500 грн під дорожнім знаком "смт. Березань", а поблизу дорожнього знаку "Уступи дорогу", які встановлені на трасі сполученням Київ -Харків, за повідомленням цієї особи забрав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який містився у пластиковій пляшці, ємкістю 0,33 л. Придбаний наркотичний засіб ОСОБА_1 незаконно перевіз у квартиру АДРЕСА_1 та зберігав за місцем свого проживання без мети збуту. 01 серпня 2012 року, у період часу з 17.40 до 18.50 год, працівниками міліції у вказаній квартирі в ході проведеного обшуку було виявлено та вилучено пластикову пляшку ємкістю 0,33 л, в якій містився особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, та поліетиленовий пакет з ватними турундами коричневого кольору.

Крім того, ОСОБА_1, 10 липня 2012 року, приблизно о 16.40 год, знаходячись в коридорі під'їзду № 5 за зазначеною адресою, з метою збуту наркотичного засобу отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 180 грн за придбання останнім особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого - 2,5 мл.

У касаційній скарзі прокурором викладено вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 із призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог вказав, що висновок суду про призначення засудженому покарання із застосування ст. 69 КК України є безпідставним. Наголошує, що судом апеляційної інстанції формально розглянуто доводи апеляційної скарги прокурора. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі прокурором не оскаржуються.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Покарання згідно з ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає наведеним вимогам Закону. Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини кримінального провадження.

Також, суд зважив на особу ОСОБА_1, який неодноразово судимий за кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, перебуває на обліку у лікаря нарколога, страждає на післятромбофлебічний синдром нижньої лівої кінцівки, хронічну венозну недостатність I-II ст., малі залишкові зміни в легенях після перенесеного туберкульозу у вигляді щільних вогнищ, психічні розлади внаслідок вживання опіоїдів. Разом із тим, суд також врахував обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, наявність на утриманні батька похилого віку, який має незадовільний стан здоров'я, та відсутність обставин, що його обтяжують, й дійшов правильного висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України.

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів. Враховуючи те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої засуджений не уникав за вчинені ним кримінальні правопорушення, а також другорядну роль кари, як мети покарання, його поведінку за період кримінального процесуального провадження, колегія суддів вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи про невідповідність призначеного покарання внаслідок м'якості є необґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Аналогічні за змістом доводи прокурора були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням докладних мотивів спростування, визнав їх неспроможними. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів, -

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного м. Києва від 25 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 Ухвала оскарженню не підлягає.