ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нової Каховки Херсонської області, проживаючого по АДРЕСА_1 у тому ж місті, раніше судимого - за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 21 липня 2009 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 24 грудня 2010 року після відбуття покарання, за ч. 4 ст. 187 КК,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Малої Каховки Херсонської області, проживаючого по АДРЕСА_2, раніше двічі судимого, останнього разу - за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 червня 2007 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 29 березня 2012 року після відбуття покарання, за ч. 4 ст. 187 КК, та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області, проживаючу по АДРЕСА_3, раніше неодноразово судиму, останнього разу - за вироком Каховського міського суду Херсонської області від 28 липня 2011 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 місяці, за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, захисника Ореховського М. Л., захисників в режимі відеоконференції Спину О. І. та ОСОБА_7, прокурора Кравченко Є. С.,

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, посилаючись на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити призначене йому покарання з позбавлення волі на умовний строк покарання або відмінити покарання або направити кримінальне провадження на додаткове розслідування.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4., посилаючись на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду щодо неї скасувати і направити на нове досудове розслідування.

У своїй касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат Спину О. І., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить постановлені судові рішення у кримінальному провадженні щодо його підзахисного скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що матеріали кримінального провадження не містять допустимих доказів на підтвердження винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому злочину. У зв'язку з тим, що в судовому засіданні не було допитано потерпілого ОСОБА_9, який міг підтвердити, що ОСОБА_3 будь-якої шкоди йому не завдавав, а первинні докази були отримані внаслідок недозволених методів слідства, а тому захисник вважає, що в діях його підзахисного відсутній склад інкримінованого йому злочину.

У своїй касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат Ореховський М. Л., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить постановлені судові рішення у кримінальному провадженні щодо його підзахисного скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що у судовому засіданні не було усунуто розбіжність у показаннях потерпілого ОСОБА_9, даних на досудовому слідстві, оскільки не було допитано останнього. Крім того, на думку захисника в судовому засіданні було порушено процесуальний порядок участі прокурора, визначений ст. 341 КПК, на що у свою чергу не звернув уваги апеляційний суд.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2013 року засуджено: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, яке є його власністю кожного; а також ОСОБА_4 - за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є її власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винною за те, що вона, будучи раніше засудженою за ч. 2 ст. 142 КК, у липні 2012 року з вітрини магазину "Візит" по АДРЕСА_4 таємно викрала належний ОСОБА_10 ноутбук марки HP Compaq CQ 57-425 SK на суму 2855 грн.

Крім того, цим же вироком ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони 26 серпня 2012 року приблизно о 09.30 год., діючи відповідно до розробленого ОСОБА_4 плану, з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб шляхом обману проникли до будинку АДРЕСА_5, де, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно завдавши ОСОБА_9 множинні удари ножами, вчинили на останнього розбійний напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя останнього, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Заволодіти майном потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вдалося з причин, які не залежали від волі останніх.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_9 чинив активний опір ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3 - легкі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників Ореховського М. Л., Спину О. І. та ОСОБА_7, які кожен окремо підтримали свої вимоги і просили касаційні скарги захисту задовольнити, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_2, котрий просив закрити кримінальне провадження і задовольнити касаційні скарги сторони захисту, пояснення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які кожен окремо просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, пояснення прокурора, яка заперечила проти задоволення касаційних скарг і вважала, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені у скаргах та доповненнях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, а тому висновок суду про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК колегія суддів не перевіряє, оскільки такий у касаційних скаргах не оскаржується.

Разом із тим, обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційних скаргах учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Визнаючи винними ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (особу, яка раніше вчинила розбій) у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством небезпечним для життя, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, суд навів у вироку переконливі підстави для обґрунтування цього висновку.

Так місцевий суд поклав в основу вироку показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, показання під час досудового слідства потерпілого ОСОБА_9, який під час допитів, на очних ставках, при відтворенні обстановки й обставин події виклав дані щодо конкретних обставин вчиненого щодо нього нападу, а також суд перевірив і дослідив протоколи слідчих дій, в тому числі протоколи огляду місця події та речових доказів, протоколи відтворення обстановки та обставин події, протоколи пред'явлення для впізнання, протоколи огляду предметів, висновки експертів та інші докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Усю сукупність зібраних у справі доказів суд належним чином проаналізував. Підстав сумніватися у їх допустимості, належності, вірогідності, достатності, як кожного окремого доказу, так і їх сукупності для формулювання висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, колегія суддів не вбачає.

Доводи засуджених та захисників, наведені у касаційних скаргах, про те, що місцевий суд всупереч положенням кримінального процесуального закону незаконно поклав в основу вироку показання під час досудового слідства потерпілого ОСОБА_9, оскільки в судовому засіданні останній допитаний не був, колегія суддів вважає необґрунтованими й такими, що спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження повідомленнями про заведення щодо потерпілого оперативно-розшукової справи категорії "Розшук" № 006061.

Твердження захисника Спину О. І. та засудженого ОСОБА_3 у касаційних скаргах про те, що останній обмовив себе на досудовому слідстві внаслідок порушення його права на захист, зокрема застосування до нього незаконних методів слідства - фізичного насильства, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження (т. 5, а.п. 213-218).

Посилання захисників про порушення судом під час судового розгляду положень ст. 341 КПК колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження того, що прокурор підтримувала обвинувачення ОСОБА_2,

ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яке суперечило її внутрішньому переконанню по справі та ставило під сумнів її неупередженість.

Колегія суддів вважає, що покарання засудженим обрано відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особи винних і ставлення до вчиненого, наявності попередніх судимостей та з урахування всіх обставин справи, зокрема стану здоров'я засуджених, а також відсутності обставин, що пом'якшують покарання та наявності таких, що обтяжують покарання ОСОБА_2 й ОСОБА_3

Вид і розмір обраного судом покарання є необхідним та достатнім для виправлення засуджених й попередження вчинення нових злочинів. Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, доводи поданих апеляційних скарг засуджених та їх захисників щодо доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, законності притягнення їх до кримінальної відповідальності, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи належним чином проаналізував та прийняв відповідне рішення про залишення апеляційних скарг без задоволення. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цього питання, суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, при перевірці кримінального провадження в касаційному порядку істотних порушень кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження, дати правильну юридичну оцінку діям засуджених та були би безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, колегія суддів не встановила.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 433, 436- 438 КПК, колегія суддів

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2014 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги останніх та захисників Ореховського М. Л. й Спину О. І. - без задоволення.