Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - 06.06.2011 за ст. 391 КК України на 1 рік 10 днів позбавлення волі, звільненого 27.10.2011 по відбуттю покарання, уродженця та мешканця міста Києва,

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно вироку, ОСОБА_2 незаконно за невстановлених обставин з метою збуту придбав опій ацетильований, 0,240 г якого 14.09.2013 продав ОСОБА_4 за 1600 грн на вул. Алма-Атинській в м. Києві, а ще 0,54 г цього особливо небезпечного наркотичного засобу повторно збув тому ж покупцю 26.09.2013 за 1600 грн на вул. Харківське Шосе в м. Києві.

Він же, 26.09.2013 незаконно в с. Гребінки Васильківського району Київської області у невстановленої особи повторно придбав опій ацетильований для власного вживання без мети збуту, який перевіз та зберігав в квартирі АДРЕСА_1 та при собі до 18:40 того ж дня, коли 0,468 г цього наркотичного засобу було виявлено та вилучено у нього працівниками міліції на вул. Алма-Атинській в м. Києві.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, не оспорюючи при цьому доведеність вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі захисника відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження захисника про недоведеність вини засудженого у повторному незаконному придбанні та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки відповідають показанням свідка ОСОБА_4 про придбання 14.09.2013 та 26.09.2013 опію ацетильованого у засудженого; показанням свідків-понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про вручення 14.09.2013 ОСОБА_4 1600 грн, після чого він зателефонував засудженому, зустрівся з ним та повернувся з придбаним у останнього наркотичним засобом; таким же показанням свідка-понятого ОСОБА_7 про проведення оперативної закупівлі 26.09.2013; показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про проведення оперативних закупівель у засудженого 14.09.2013 та 26.09.2013; висновкам експертів № 2141х від 18.09.2013 та № 2289х від 10.10.2013 про те, що надана на дослідження речовина, вилучена у ОСОБА_4 після оперативних закупівель 14.09.2013 і 26.09.2013, є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою 0,240 і 0,54 г; даним постанови № 417 від 09.09.2013 про проведення контролю за вчиненням злочину; даним актів огляду покупця від 14.09.2013, 26.09.2013 про вручення ОСОБА_4 щоразу по 1600 грн для проведення оперативної закупівлі; даним протоколів проведення оперативних закупівель від 14.09.2013, 26.09.2013; даним ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24.09.2013 про дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання засудженого; даним протоколу огляду 28.10.2013 вилучених з гаманця засудженого грошових коштів; даним протоколу обшуку від 26.09.2013 про вилучення за місцем проживання засудженого мобільних телефонів й грошових коштів та показанням свідка ОСОБА_11 про це.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами належним чином перевірялися та були мотивовано відхилені доводи захисника про непричетність засудженого до вчинення злочинів. При цьому показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які на думку захисника доводять невинуватість ОСОБА_2, обґрунтовано відкинуті судом першої інстанції як непослідовні, суперечливі та такі, що дані родичами, знайомими та колегами засудженого.

Доводи захисника про деякі порушення Закону України "Про оперативно розшукову діяльність" (2135-12) й Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання предметів, товарів, речовин, у тому числі заборонених до обігу у фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності (недоліки постанов про проведення контролю за вчиненням злочину, відсутність відомостей про походження виданих закупнику коштів тощо) перевірялись апеляційним судом та були мотивовано відхилені, оскільки зазначені порушення не є істотними, а участь свідка-понятого ОСОБА_5 при проведенні інших оперативних закупівель не ставить під сумнів достовірність його показань у даному кримінальному провадженні.

Обґрунтовано відхилені судом і спростовуються вищезазначеними доказами (зокрема актами огляду покупця, показаннями свідків, протоколом обшуку тощо) твердження сторони захисту про те, що вилучені під час обшуку в квартирі АДРЕСА_1 грошові кошти начебто належать співмешканці засудженого ОСОБА_12

Покарання засудженому призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи захисника на спростування вищезазначених висновків не переконливі та недостатні.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Інші порушення та недоліки допущені зокрема при проведенні обшуку та затриманні засудженого тощо, на які звертає увагу захисник в касаційній скарзі, не є істотними, оскільки вони не перешкодили повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.