розглянувши в судовому засіданні у м.Києві касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12014230000000368 відносно ОСОБА_1, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року,

Вироком Дніпровського районного суду м.Херсона від 23 вересня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Чорнобаївка, Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 2641,58 грн. за проведення експертиз.

Питання про речові докази вирішено у відповідності із ст. 100 КПК України.

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 20 червня 2014 року о 17 год 43 хв, керуючи технічно-справним автомобілем "IVEKO 35 C 12", державний номерний знак НОМЕР_1, здійснюючи рух по прилеглій території заднім ходом, поряд із ТРЦ "Фабрика", що розташована по вул. Залаегерсег зі сторони пл.50річчя СРСР в напрямку вул. Бериславське шосе у м. Херсоні, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, грубо порушуючи вимоги п.п.2.3 б) 10.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не користуючись допомогою інших осіб, створюючи небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який рухався в попутному для автомобіля напрямку, в результаті чого останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року, вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_1 змінено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, прокурор вказує на безпідставне застосування відносно ОСОБА_1 вимог ст. 75 КК України. Зазначає, що судом апеляційної інстанції належним чином не враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, а також думку потерпілого, який наполягав на призначенні реальної міри покарання щодо ОСОБА_1

Перевіривши касаційну скаргу, а також долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З копій судових рішень вбачається, що при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Разом з тим, перевіряючи матеріали кримінального провадження та враховуючи конкретні обставини справи, а саме: відомості про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність пом'якшуючих покарання обставин, а також те, що засуджений ОСОБА_1 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, відшкодування заподіяних збитків, відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про можливість змінити вирок та звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Висновки апеляційного суду про можливість застосування щодо ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Посилання у касаційній скарзі прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, доводи прокурора щодо неврахування думки потерпілого, який наполягав на призначенні ОСОБА_1 виключно реальної міри покарання, є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції належним чином перевірено позицію потерпілого ОСОБА_4, який просив не позбавляти обвинуваченого волі, про що зазначено в ухвалі суду.

Істотних порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, і наданих судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у зв'язку із чим у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 12014230000000368 відносно ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року.