розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 квітня 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2008 року щодо нього.

Вказаним вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2002 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2003 року звільненого умовно достроково на строк 5 місяців 12 днів, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання про долю речових доказів.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 12 грудня 2005 року за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, де також проживав його батько ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, на ґрунті сформованих неприязних відносин з останнім завдав йому численних ударів кулаками по різних частинах тіла. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_4 в період із 3.00 до 5.00 год. помер.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку суду та закриття справи у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину. Стверджує, що висновки суду про його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є безпідставними і ґрунтуються на припущеннях. Зазначає, що під час досудового слідства обмовив себе у вчиненні зазначеного у вироку діяння через застосування до нього недозволених методів ведення слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на нове розслідування, думку прокурора про безпідставність касаційних вимог ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370 цього Кодексу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироків місцевих судів щодо неповноти й однобічності слідства, а також невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин справи, встановлених судом.

У результаті перегляду справи в порядку касаційної процедури було встановлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину щодо потерпілого ОСОБА_6, за викладених у вироку обставин суд зробив, дотримуючись принципів змагальності, рівності сторін та вимог ст. 257 КПК України 1960 року, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, оцінених відповідно до правил ст. 67 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності та докладно наведених у постановленому рішенні.

Доводи ОСОБА_4 у скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані щодо його винуватості у заподіянні потерпілому ОСОБА_6 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою його смерть, є безпідставними і спростовуються наведеними у вироку доказами.

Зокрема, суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання засудженого ОСОБА_4, який під час досудового слідства виклав дані щодо конкретних обставин вчинення ним зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_6

Так, згідно з його показаннями, оголошеними в судовому засіданні, 12 грудня 2005 року близько 20.00 год. він повертався додому в нетверезому стані. Сусідка з квартири поверхом нижче пред'явила йому претензію, що його батько відкрутив крани і затопив її квартиру, у зв'язку з чим жінка вимагала відшкодування збитків. Коли сусідка пішла, у ході розмови з батьком ОСОБА_4 став бити його кулаком по обличчю, а коли той спробував схопити сина за руки, із силою завдав 4-5 ударів по ребрах ОСОБА_6 З виразу обличчя батька ОСОБА_4 зрозумів, що йому було дуже боляче, а вночі він незвичайно хрипів. Після цього у присутності ОСОБА_4 батько більше з кімнати не виходив, а ІНФОРМАЦІЯ_4 він виявив, що батько помер (т. 1, а.с. 57-59, 115-116, 212-213).

Наведене засуджений підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин події у квартирі за місцем проживання, де у присутності понятих, статиста та експерта-криміналіста із застосуванням відеозапису детально відтворив обставини заподіяння ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому (т. 1, а.с. 127-128).

Ці показання суд визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами у справі. Так, ОСОБА_4 під час досудового слідства розповідав про події, що стались у квартирі АДРЕСА_1, де вони з батьком спільно проживали, зокрема про те, що саме він кулаками завдавав йому ударів по різних частинах тіла.

Під час огляду місця події у зазначеній квартирі був виявлений труп ОСОБА_6 зі слідами тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 22-25). Вилучено одяг ОСОБА_6 та його медичну картку, згідно з даними якої він був інвалідом 2-ї групи за загальним захворюванням (т. 1, а.с. 194-197).

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_7, досліджених у судовому засіданні, вона тривалий час проживала разом із ОСОБА_4 та його батьком ОСОБА_6 у вказаній квартирі. Коли ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння, він неодноразово бив свого батька, який часто скаржився їй про це і на тілі ОСОБА_6 вона бачила сліди побоїв (т. 1, а.с. 74-75).

Із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона проживала в комунальній квартирі по сусідству з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та співмешканкою останнього - ОСОБА_7 На побутовому ґрунті ОСОБА_4, який часто перебував у стані алкогольного сп'яніння, сварився з батьком, на тілі ОСОБА_6 після чергових сварок вона бачила садна та синці. 10 грудня 2005 року ОСОБА_6 перевернув пральну машину і залив квартиру поверхом нижче, мешканці якої пропонували ОСОБА_4 відшкодувати завдану шкоду. Після цього 12 грудня 2005 року ОСОБА_9 чула, як нетверезий ОСОБА_4 сильно кричав на батька, нецензурно висловлювався, після чого 13 грудня 2005 року ОСОБА_6 зі своєї квартири не виходив, а ІНФОРМАЦІЯ_4 в кімнаті був виявлений його труп.

Свідок ОСОБА_10 на досудовому слідстві давала аналогічні показання, які дослідив суд у порядку ст. 306 КПК України 1960 року (т. 1, а.с. 77-78).

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_11, оголошеними в судовому засіданні, 10 грудня 2005 року з квартири ОСОБА_6 було залито її квартиру, у зв'язку з чим вона звернулася до сина останнього з приводу відшкодування шкоди, однак він постійно був нетверезим. Увечері 12 грудня 2005 року вона в черговий раз прийшла до них додому, де побачила ОСОБА_6, який лежав на дивані з гематомою на голові (т. 1, а.с. 79).

З показань свідка ОСОБА_12, оголошених у судовому засіданні, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 він виявив труп ОСОБА_6, після чого у квартиру прийшов його син. Останній був доставлений у Червонозаводський РВ ХМУ, де розповів, що напередодні побив свого батька. Раніше ОСОБА_4 перебував на обліку в цьому відділі міліції як особа, що чинить насильство у відношенні членів родини (т. 1, а.с. 96).

Відповідно до даних, що містяться у відмовному матеріалі, 08 вересня 2004 року ОСОБА_6 звертався до зазначеного районного відділку міліції із заявою про вжиття заходів щодо його сина ОСОБА_4, котрий у нетверезому стані у квартирі АДРЕСА_1 його побив, завдавши тілесних ушкоджень. За результатами перевірки заяви ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 173-2 КУпАП; взято на облік в Червонозаводському РВ ХМУ УМВС України в Харківській області як особу, що чинить насильство у відношенні членів родини, та як особу, що зловживає спиртними напоями (т. 1, а.с. 221-232).

За висновками судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження, з яких тупа травма голови і грудної клітини відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а садна в ділянці нирок і синці на кінцівках - до легких тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 158-162).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи та акта судово-медичного дослідження показання ОСОБА_4 про можливість утворення тілесних ушкоджень в ході неодноразового самовільного падіння потерпілого з висоти власного зросту на плоску поверхню підлоги або на виступаючі кути є неспроможними. Механізм спричинення тілесних ушкоджень, викладений в показаннях ОСОБА_4 відповідає судомо-медичним даним щодо локалізації та способу спричинення ушкоджень.

Смерть потерпілого ОСОБА_6 настала внаслідок поєднаної тупої травми тіла у вигляді численних переламів ребер та внутрішніх крововиливів, що призвели до розвитку травматичного шоку (т. 1, а.с. 45-51, 149-153).

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи показання засудженого ОСОБА_4, дані ним під час відтворення обстановки та обставин події, щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому відповідають об'єктивним даним, установленим під час проведення судово-медичної експертизи щодо трупа ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 167-168).

Всі покладені в основу обвинувального вироку фактичні дані в силу ст. 65 КПК України 1960 року є доказами у кримінальній справі. Порушень визначеного процесуальним законом порядку збирання та подання доказів, на підставі яких суд установив факт наявності оспорюваного суспільно небезпечного діяння та винність засудженого, колегія суддів під час перевірки справи не виявила.

Підстав вважати, що свідки у справі обмовити ОСОБА_4, а матеріали справи сфабриковано, у суду немає.

Твердження засудженого у судовому засіданні про те, що він обмовив себе у вчиненні злочину, за який його засуджено, через застосування до нього недозволених методів ведення слідства, перевірялися місцевим судом і були спростовані доказами, наведеними та належним чином умотивованими у вироку.

Відсутність у діях правоохоронних органів протиправних дій підтверджено й постановою органів прокуратури від 24 листопада 2006 року, якою було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за фактом перевищення влади чи службових повноважень за статтями 365, 373 КК України.

Отже, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, зокрема ті, на які містяться посилання у скарзі, й давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 у заподіянні ним за викладених у вироку обставин умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6

Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання.

У результаті перевірки матеріалів справи не було виявлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.

За таких обставин вважати рішення суду необґрунтованим чи таким, що суперечить вимогам закону, підстав немає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2008 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.