розглянувши у судовому засіданні в межах кримінального провадження за № 12013250050000142 касаційну скаргу засудженого на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2014 року,

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Перегогнівки Голованівського району Кіровоградської області, мешканця м. Черкас (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК - до покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що дорівнює 510 грн); за ч. 2 ст. 125 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - у виді обмеження волі на строк один рік.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 вказаного Кодексу.

Вирішнені цивільні позови ОСОБА_3 та Черкаської міської ради.

Апеляційний суд своєю ухвалою (з урахуванням змін, внесених ухвалою від 27 червня 2014 року) скасував вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та направив справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 02 березня 2013 року близько 15.00 год. у коридорі квартири АДРЕСА_2 під час конфлікту, який раптово виник, на грунті особистих неприязних стосунків умисно вдарив ОСОБА_3 лівим кулаком в область лівого ока, два рази ногою по лівій нозі в область гомілки й стегна та ногою по попереку з лівого боку, чим заподіяв потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розляд здоров'я.

Крім того, ОСОБА_2 07 травня 2013 року близько 21.00 год., знаходячись за вказаною адресою, під час конфлікту, який раптово виник, на грунті особистих неприязних стосунків умисно вдарив ОСОБА_3 кулаком в спину та штовхнув у груди, внаслідок чого потерпілий впав та вдарився потилицею. Такими своїми діями засуджений заподіяв потерпілому легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і закрити провадження щодо нього у зв'язку з відсутністю складу злочину. Стверджує, що тілесних ушкоджень потерпілому на заподіював, а обвинувальний вирок та ухвала апеляційного суду постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, про що наводіть відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК суд касаційної інстанції скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд, коли під час розгляду кримінального провадження було допущено такі істотні порушення кримінального процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції під час постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 не дотримався вимог ст. 374 КПК, якою передбачено, що мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків кримінального правопорушення, форми вини й мотивів кримінального правопорушення.

Так, цей суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 02 березня та 07 травня 2013 року заподіяв ОСОБА_3 умисних легких тілесних ушкоджень (одні з яких були з короткочасним розладом здоров'я), і кваліфікував такі дії за частинами 1, 2 ст. 125 КК.

Проте, як убачається з формулювання обвинувачення у мотивувальній частини вироку, в ньому не зазначено мотиву та мети побиття засудженим потерпілого, що має підтверджуватися дослідженими доказами, зміст яких викладається у вироку.

Між тим, саме мотив допомагає правильному визначенню юридичної кваліфікації вчиненого, ступеня суспільної небезпечності злочину та індивідуалізації покарання.

Такий недолік вироку свідчить про істотне порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону та порушення права засудженого на захист (тим більше, що він своєї винуватості у вчиненні злочинів не визнає), адже останній у силу ст. 42 КПК має право знати, в чому його обвинувачують.

Конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між засудженим і потерпілим, зазначений у формулюванні обвинувачення, повинен з чогось виникнути і підтверджуватись викладеними у вироку доказами.

З показань засудженого, зазначених у вироку, убачається, що він кожен раз виходив з кімнати на крик про допомогу від своєї співмешканки ОСОБА_3, яку ОСОБА_6 бив.

У вироку не спростовано конкретними доказами цих показань засудженого (по суті про те, що він йшов захищати ОСОБА_3).

Про небезпідставність таких доводів засудженого свідчить й наявність у матеріалах кримінального провадження копій висновків судово-медичних експертиз про виявлення у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, виникнення яких вона пов'язує з ударами, отриманими 02 березня та 07 травня 2013 року від свого батька - ОСОБА_6

З приводу цього за її заявами відкриті кримінальні провадження.

У вироку не викладено і ніякої оцінки не надано показанням ОСОБА_3 у місцевому суді, яка була безпосереднім учасником подій.

Вказане перешкодило суду повно й усебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, і свідчить про неналежне виконання цим судом вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК стосовно того, що при розгляді цього провадження в суді підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Отже, у вироку не визначено того, які остаточні обставини злочинів, за які засуджено ОСОБА_2, встановлено місцевим судом, і не наведено доказів, якими спростовуються доводи засудженого про те, що він виходив з кімнати на крик про допомогу від своєї співмешканки, яку бив ОСОБА_6

За таких обставин, апеляційний суд передчасно залишив вирок місцевого суду (в частині засудження ОСОБА_2.) без зміни.

З огляду на вищевикладене вирок місцевого суду й ухвала апеляційного (оскільки цей суд проігнорував помилки суду нижчої ланки) не можуть залишатися в силі і підлягають на підставі ст. 438 КПК скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Під час цього розгляду з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону належить ретельно дослідити докази, надані сторонами, й ухвалити законне, обґрунтоване й справедливе судове рішення.

З урахуванням вищенаведеного прохання засудженого про закриття кримінального провадження є передчасним, а тому його касаційна скарга підлягає лише частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 10 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді прешої інстанції.