розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 7 595,87 грн та 150 000 грн відповідно; на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 19 400 грн та 60 000 грн відповідно; на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 150 000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у справі.

За вироком суду, ОСОБА_6 14 березня 2006 року о 08.00 год., керуючи автомобілем "BMW-520" д.н.з. НОМЕР_1 рухався по автодорозі "Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя" з боку м. Дніпропетровська у напрямку м. Бориспіль. В районі "333 км" Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порушення пунктів 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) він виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем "Москич-412" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10, що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху. Внаслідок цього водій автомобіля "Москич-412" ОСОБА_10 та його пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загинули, а пасажирка ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Захисник ОСОБА_5 в касаційній скарзі порушує питання про зміну судових рішень та пом'якшення ОСОБА_6 призначеного покарання із застосуванням положень ст. 69-1 КК. Стверджує, що судом не було враховано усі обставини справи та дані про особу засудженого, які відповідно до ст. 5 КК та Закону № 270-VI (270-17) від 15 квітня 2008 року дають підстави для призначення покарання, яке не повинно перевищувати 6 років та 6 місяців позбавлення волі.

На касаційну скаргу захисника надійшло заперечення від потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в якому вони стверджують про безпідставність викладених у скарзі доводів, у зв'язку з чим просять залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання в касаційній скарзі захисника про необхідність зміни вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 69-1 КК, а саме зменшення засудженому покарання, є безпідставним.

Так, призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК можливе лише за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК та при відсутності обставин, що обтяжують його, а також при визнанні підсудним своєї вини.

Як вбачається із вироку, суд при призначенні ОСОБА_6 покарання враховав відсутність обтяжуючих покарання обставин та щире каяття засудженого (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК). Однак, що стосується обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 66 КК, то зауважень суду з приводу відшкодування завданого збитку у вироку не наведено.

Крім того, відповідно до пункту 6-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , у випадку застосування ст. 69-1 КК добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.

З огляду на те, що засудженим не було відшкодовано визначених у вироку сум завданих потерпілим збитків, які підлягають стягненню, то вважати, що суд при визначенні ОСОБА_6 покарання порушив вимоги ст. 69-1 КК не можна.

Будь - яких порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли би бути підставою для зміни або скасування судового рішення по даній справі не встановлено.

Апеляційний суд під час розгляду справи перевіряв відповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості злочину та його особі і дійшов правильного висновку, що воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, підстав вважати покарання несправедливим унаслідок суворості немає.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.