розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2002 року за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, в силу ст. 96 КК України призначено примусове лікування від опійної наркоманії за місцем відбуття покарання; 4 квітня 2010 року звільненого за відбуттям строку покарання

- за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна;

- за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що 13 вересня 2011 року, приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи біля буд. № 2-А на вул. Васильківській у м. Києві, незаконно, без мети збуту придбав невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого у невстановленої слідством особи та став зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.

Того ж дня, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_2 незаконно, без мети збуту перевіз зазначений наркотичний засіб до буд. АДРЕСА_1.

14 вересня 2011 року у ОСОБА_2 виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 1,963 г, що є великим розміром.

Крім того, ОСОБА_2 31 грудня 2011 року, приблизно о 08 год. 00 хв., перебуваючи біля буд. № 2-А на вул. Васильківській у м. Києві, повторно незаконно, без мети збуту придбав невстановлену кількість наркотичного засобу - опію ацетильованого у невстановленої слідством особи та став зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.

Того ж дня, приблизно о 08 год. 30 хв., повторно незаконно, без мети збуту ОСОБА_2 перевіз зазначений наркотичний засіб до кв. АДРЕСА_1.

Продовжуючи вчиняти свої злочинні дії, 31 грудня 2011 року, приблизно об 11 год. 00 хв., під час проведення першого етапу оперативної закупівлі, ОСОБА_2, перебуваючи біля кв. АДРЕСА_1, незаконно збув особі, яка обрала собі псевдонім "ОСОБА_3", особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,057 г.

19 січня 2012 року, приблизно о 12 год. 05 хв., під час проведення другого етапу оперативної закупівлі, ОСОБА_2, перебуваючи біля кв. АДРЕСА_1, повторно незаконно збув особі, яка обрала собі псевдонім "ОСОБА_3", особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,108 г.

19 січня 2012 року, приблизно о 12 год. 30 хв., у ОСОБА_2 виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,502 г, який він повторно незаконно зберігав без мети збуту.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не заперечуючи доведеності вини та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 309 КК України, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині.

Вважає, що ОСОБА_2 необґрунтовано засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки його винуватість у вчиненні цього злочину підтверджується єдиним речовим доказом - купюрою номіналом 50 грн № ГВ 8422546, яка на думку захисника, ніколи не вручалася ОСОБА_3, а належала ОСОБА_2 та була вилучена у останнього під час його обшуку. Також посилається на те, що акти огляду покупця від 31 грудня 2011 року та 19 січня 2012 року складені протокольно, а не в присутності двох понятих, як це передбачено ст. 191 КПК України 1960 року.

Крім того захисник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було грубо порушено право засудженого на захист, оскільки, визнавши обов'язковим допит ОСОБА_3 в судовому засіданні, останній не був викликаний до суду, а суд невмотивовано лише оголосив його покази, у зв'язку з чим ОСОБА_2 не мав можливості його допитати.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційної скарги, пояснення прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги та просив судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта безпідставними.

Як убачається зі справи, захисник в апеляції порушував питання про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст. 307 КК та закриття справи у цій частині через відсутність у діях останнього складу зазначеного злочину. На обґрунтування своїх вимог захисник наводив відповідні доводи з посиланням на матеріали справи.

Залишаючи апеляцію захисника без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перерахував докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2

За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 не можна вважати обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення, повно і всебічно перевірити усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та доводів, зазначених у касаційній скарзі, за необхідності провести судове слідство та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.