розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 5 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

виправдано за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції від 1 жовтня 2007 року) за відсутністю в його діях складу злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 5 серпня 2014 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, працюючи начальником сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області, в жовтні-листопаді 2007 року, за місцем своєї роботи одержав хабар від ОСОБА_2 в розмірі 1460 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачувався у зловживанні своїм службовим становищем та шахрайстві, вчинених ним в листопаді 2007 року по відношенню до ОСОБА_2

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368 КК України.

Зокрема вважає, що судом безпідставно та невмотивовано не взято до уваги показання потерпілого ОСОБА_2, які, на думку прокурора, повністю та беззастережно вказують на вчинення ОСОБА_1 злочинів, в яких він обвинувачувався, не надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також помилково не визнано ОСОБА_1 суб'єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. В свою чергу, апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, доводи прокурора, викладені з цього приводу в апеляційній скарзі, ретельно не перевірив, відповіді на всі поставлені в ній питання не надав і рішення про залишення без зміни оскаржуваного вироку належним чином не вмотивував.

Крім того, прокурор вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при повторному розгляді справи усупереч положенням ст. 399 КПК України 1960 року не виконано вказівок, викладених в ухвалі Верховного Суду України від 19 травня 2011 року.

Захисник ОСОБА_8 у письмових запереченнях просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та письмових заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 399 КПК (1960) вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Із матеріалів кримінальної справи слідує, що 19 травня 2011 року ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасований виправдувальний вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 10 серпня 2010 року, які були постановлені за цим же обвинуваченням щодо ОСОБА_1 В ухвалі зазначено підстави для скасування судових рішень та вказівки суду на неналежне дослідження судом першої інстанції доказів обвинувачення по справі, відсутність аналізу та оцінки доказів обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 368, ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 190 КК України, а також про відсутність мотивованого висновку суду про те, чому він відкинув докази обвинувачення. При цьому судом наведено конкретні докази і обставини, які необхідно дослідити при повторному розгляді справи з наданням оцінки їх у сукупності з іншими доказами.

В порушення вищезазначеної норми закону суд першої інстанції не в повній мірі виконав вказівки суду касаційної інстанції та постановляючи вирок щодо ОСОБА_1 дійшов передчасного висновку про відсутність у його діях складу інкримінованих йому злочинів у сфері службової діяльності та проти власності.

Так, суд не обґрунтував свого висновку чому він відкинув показання потерпілого ОСОБА_2 про передачу ним у декілька етапів начальнику СГІРФО Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_1 грошових коштів у національній валюті, сума якої була визначена останнім і становила 310 доларів США, за сприяння у прискореному виготовленні закордонного паспорта. Хоча після передачі останньої обумовленої 1000 гривень, задокументованої працівниками СБУ, ОСОБА_1 було затримано.

Крім того, суд не надав правової оцінки факту отримання ОСОБА_1 1000 гривень від потерпілого, хоча потерпілий стверджував, що ОСОБА_1 раніше не знав і останній грошей йому не позичав. За таких обставин незрозуміле рішення суду про звернення отриманих ОСОБА_1 грошей від потерпілого у дохід держави.

Не надано правової оцінки показам потерпілого і щодо заволодіння ОСОБА_1 шляхом обману 1800 гривнами потерпілого, які останній передав для отримання довідки про відсутність судимості, хоча закордонний паспорт було виготовлено раніше.

Також суд не надав оцінки вказаним в ухвалі Верховного Суду України показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також показанням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які вони давали в період досудового слідства і не зазначив у вироку чому ці показання відкидає, хоча зазначені ними обставини узгоджуються з даними, що містяться у матеріалах справи на які послався суд касаційної інстанції в ухвалі.

Залишилися не дослідженими належним чином показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у сукупності з іншими доказами, що містились у матеріалах справи та отриманих під час судового розгляду справи. Свій же висновок про правдивість показань цих свідків в частині позички ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 1000 гривень суд належним чином не вмотивував і доводи потерпілого, що ОСОБА_1 йому грошей не позичав - не спростував.

Вказавши у вироку, що ОСОБА_1 не є суб'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, суд належним чином не врахував, що ОСОБА_1 інкримінувалося отримання хабара від ОСОБА_2 не за прискорене виготовлення останньому закордонного паспорту, а за сприяння у цьому. При цьому не дана оцінка тій обставині, що відповідно до функціональних обов'язків ОСОБА_1 забезпечував видачу паспортів громадянам України.

Суд апеляційної інстанції, при перевірці законності прийнятого судом першої інстанції рішення, уваги на допущені ним порушення процесуального закону не звернув та у порушення вимог ст. 377 КПК відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора не надав.

За таких обставин судові рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно дослідити та проаналізувати всі зібрані у справі докази, дати кожному із них належну оцінку у їх сукупності та постановити обґрунтоване рішення з дотриманням кримінального і кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 5 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.