розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження за № 12013180230000116 касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 травня 2014 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 лютого 2014 року, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк чотири роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК - на строк два роки, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк чотири роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки шість місяців та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Яхників Лохвицького району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки шість місяців та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, громадянина України, такого, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк три роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК - на строк один рік, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк три роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та мешканця АДРЕСА_4, громадянина України, такого, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк три роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК- на строк один рік, а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів остаточно - на строк три роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу.

Вирішено цивільний позов та питання про речові докази.

За вироком ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні у 2013 році крадіжок газового конденсату за попередньою змовою групою осіб повторно та у замаху на таку крадіжку за таких обставин.

Так, між 21.00 год. 17 лютого та 01.00 год. 18 лютого 2013 року вони вчинили крадіжку зі шлейфа свердловини № 1 Червонолуцького родовища ЦВНГ-2 6000 л газового конденсату, завдавши НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" матеріальних збитків на загальну суму 29 640 грн.

Між 21.00 год. 3 березня та 01.00 год. 4 березня 2013 року вони з того ж шлейфа вчинили крадіжку 4500 л газового конденсату, завдавши вищевказаному підприємству матеріальних збитків на загальну суму 22 230 грн.

06 березня 2013 року близько 21.00 год. вони вчинили замах на крадіжку з того ж шлейфа газового конденсату, але під час спроби заповнити металеву ємність вказаним конденсатом були виявлені працівниками міліції, від яких ОСОБА_5 втік, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 затримано.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло м'якість призначеного покарання. Скаржник стверджує, що дії засуджених перекваліфіковано місцевим судом з ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК на ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК неправильно, оскільки, на його думку, злочинні дії засуджені вчинили організованою групою, що їм інкримінувалося в обвинувальному акті, про що наводить відповідні доводи. Скаржник вважає, що ухвала апеляційного не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У запереченнях засуджений ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд не дотримався цих вимог кримінального процесуального закону під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Так, цей суд не навів у своїй ухвалі жодних аргументів на спростування доводів прокурора, викладених в його апеляційній скарзі, про неправильну кваліфікацію дій засуджених.

Зокрема, в апеляційній скарзі стверджувалося, що місцевий суд безпідставно виключив з обвинувачення те, що злочини засуджені вчиняли організованою групою і це призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок м'якості.

На підтвердження таких доводів у цій скарзі вказано ознаки організованої групи, які, на думку скаржника доведені наявними доказами, а саме: кількісний склад, попередня зорганізованість, стійкість, єдиний план з розподілом функцій співучасників, про який кожний з засуджених був поінформований.

Апеляційний суд цих доводів не проаналізував, не дав на них вичерпної відповіді і передчасно погодився з тим, що місцевий суд правильно кваліфікував діяння ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

Отже, апеляційний суд постановив свою ухвалу з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ст. 419 КПК), а тому вона на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - направленню на новий розгляд у вказаний суд, під час якого належить урахувати вказівки касаційного суду, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, та ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Якщо апеляційний суд дійде висновку про вчинення засудженими більш тяжких злочинів, то їх звільнення вироком місцевого суду від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 травня 2014 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.