головуючого Франтовської Т.І., суддів: Тельнікової І.Г., Літвінова Є.В., розглянувши в м. Києві 7 квітня 2015 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2015 року щодо нього,

Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2014 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт;

за ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2015 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Як вбачається з копій судових рішень ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

17.01.2014 року біля 16 години до господарства ОСОБА_5, розташованого в АДРЕСА_1, де знаходились ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітній ОСОБА_8, прийшов її колишній свекор ОСОБА_4 та його молодший син ОСОБА_9, обидва мешканці АДРЕСА_2, та на основі раніше виниклих неприязних відносин, вчинили словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 діючи умисно з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс до 10-ти ударів кулаком в ділянку голови та ряд ударів по іншим частинам тіла ОСОБА_5

Крім цього, під час вищевказаного конфлікту ОСОБА_4 маючи на меті нанесення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар долонею в праву ділянку обличчя малолітнього ОСОБА_8, який під час конфлікту знаходився на руках у своєї матері ОСОБА_5

Також, під час конфлікту ОСОБА_4 наніс удар долонею по обличчю малолітній ОСОБА_7 та схопив її за шию.

Таким чином своїми умисними діями спрямованими на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які згідно висновку СМЕ № 10 екс-Г від 18.02.2014 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я. Також, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України.

Крім цього своїми умисними діями спрямованими на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 спричинив малолітньому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Також своїми умисними діями спрямованими на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які згідно висновку СМЕ № 11 екс-Г від 18.02.2014 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення постановлені щодо нього, а справу провадженням закрити. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, допустив однобічність та неповноту судового слідства, обґрунтував своє рішення суперечливими та неправдивими показаннями свідків. Крім того, вказує на висновки судово-медичної та комісійної експертиз, як на неспроможні та такі, що проведені з порушенням Правил проведення судово-медичних експертиз. Також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не дав відповіді на доводи викладенні в його апеляційній скарзі, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як встановлено вироком суду та виходячи із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 засуджений за умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я та заподіяння легких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, ґрунтується на досліджених та перевірених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність доказів його вини у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень розцінюється колегією суддів, як безпідставне.

Як вбачається з копій судових рішень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується й колегія суддів касаційного суду, що вина ОСОБА_4 підтверджується дослідженими та покладеними в основу обвинувального вироку доказами, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7; показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; висновком судово-медичних експертиз; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24 лютого 2014 року, яким судом дана належна оцінка.

Доводи апеляційних скарг засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_12, які є аналогічними з доводами викладеними в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 про те, що докази по справі добуті з порушенням кримінально процесуального закону, були предметом перевірки, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом і свого підтвердження не знайшли.

Доводи касаційної скарги засудженого про неспроможність та сумнівність висновків судово-медичних та комісійної експертиз судами перевірені та визнані безпідставними оскільки вони проведені в рамках кримінального провадження та підставі постанов слідчих органів та суду у відповідності до Правил проведення судово-медичних експертиз і підстав сумніватися в їх об'єктивності не вбачається.

Крім того, незважаючи на помилкову позицію апеляційного суду викладену в ухвалі щодо підстав перегляду вироку в суді апеляційної інстанції, мотивувальна частина ухвали свідчить, що вимоги ст.ст. 409- 414 КПК України щодо підстав перегляду виконані та не вплинули на правильність прийнятого рішення.

При розгляді апеляцій засудженого та його захисника суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляцій та належним чином вмотивувавши своє рішення, обґрунтовано залишив їх без задоволення.

При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого та призначив покарання у відповідності до вимог кримінального закону.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2015 року щодо нього.