розглянула 07 квітня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка С.О. на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 грудня 2014 року,

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чернігова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 22000 гривень з позбавленням права займати посади в органах державної влади, пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю на строк 2 роки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, займаючи посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області та будучи наділеним у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та посадової інструкції повноваженнями на приймання та видачу документів, пов'язаних з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, на прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, одержав від громадянина ОСОБА_3 неправомірну вигоду за наступних обставин.

10 грудня 2013 року, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 стосовно державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, на що останній пообіцяв здійснити реєстрацію права власності на вказану квартиру та прийняти відповідне рішення у найкоротші строки за умови сплати 400 доларів США, з чим ОСОБА_3 погодився.

13 грудня 2013 року ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 подав до Чернігівського міського управління юстиції відповідну заяву та надав останньому документи необхідні для здійснення реєстрації.

23 грудня 2013 року, ОСОБА_1, перебуваючи у службовому кабінеті по вул. Любецька, 40А, використовуючи надане йому службове становище, прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на АДРЕСА_1 про що вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надав ОСОБА_3 витяг із зазначеного реєстру № 15157387 від 23 грудня 2013 року, за що одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у розмірі 400 доларів США, за курсом НБУ, що станом на 23 грудня 2013 року складало 3197,2 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 грудня 2014 року вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями постановленими відносно ОСОБА_1 та просить їх скасувати. Стверджує, що вина засудженого у інкримінованому йому злочині не підтверджується доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження. Більше того, на думку захисника, докази покладені в основу обвинувачення є недопустимими, оскільки отриманні з порушенням вимог кримінального процесуального закону. До того ж, вказує на те, що суд не допитав свідків сторони захисту про допит яких заявлялися клопотання та були задоволі судом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження захиснику засудженого слід відмовити з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 386 КК України за викладених у вироку обставин, підтверджуються зібраними та дослідженими судом доказами, відповідно до вимог КПК України (4651-17) .

Так, із показань свідка ОСОБА_3 даних у судовому засіданні, убачається, що він з метою оформлення документів на квартиру дружини, звернувся до ОСОБА_1 для реєстрації права власності на житло. ОСОБА_3 попросив прискорити процедуру реєстрації, на що ОСОБА_1 зазначив, що це буде коштувати 400 доларів США. Після цієї розмови, він звернувся до міліції та написав заяву про те, що ОСОБА_1 просить у нього грошові кошти. Факт передачі грошей було зафіксовано на відеокамеру, якою його обладнали працівники міліції.

Наведені обставини підтверджуються іншими доказами, отриманими в ході здійснення контролю за вчиненням злочину.

Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину, підтверджується, що згідно ухвали прокурора від 23 грудня 2013 року було проведено контроль за вчиненням злочину та в приміщенні службового кабінету УМВС України в Чернігівській області було оглянуто, помічено спеціальним барвником та вручено ОСОБА_3 чотири банкноти номіналом по 100 доларів США, які в подальшому у ході проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_1 були виявлені та вилучені працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що працівники міліції запропонували йому бути понятим під час проведення слідчих дій та у його присутності помітили грошові купюри номіналом 100 доларів США. В подальшому вказані грошові кошти були вилучені з гаманця ОСОБА_1 У його присутності працівники міліції також оглянули долоні останнього та виявили на них сліди спеціальної хімічної речовини.

Вказані обставини також підтверджуються протоколом огляду і вилучення та протоколом про результати аудіо та відео контролю за фактом отримання ОСОБА_1 грошових коштів.

Покарання призначене ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим та достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Доводи захисника щодо недопустимості доказів, покладених в основу обвинувачення ОСОБА_1 є аналогічними доводам, викладеним у апеляції, перевірялись апеляційним судом, який в своєму рішенні проаналізував наведені засудженим підстави для скасування вироку районного суду, і визнав їх необґрунтованими.

Що стосується тверджень Нестеренка С.О. про недотримання судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд не допитав свідків, про допит яких сторона захисту заявляла клопотання є надуманими.

Так, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що клопотання про допит свідків були задоволені, разом з тим, сторона захисту, у відповідності до положень ст.ст. 92, 93 КПК України, їх явку не забезпечила, з чим погоджується і колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Нестеренка Сергія Олексійовича на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1.