розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014120020005165 щодо ОСОБА_1,

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Зугдіді Грузінської РСР, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

засуджено за:

- ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі.

Вирішені питання про речові докази, судові витрати та цивільні позови у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно та незаконному придбанні, зберіганні і перевезенні наркотичних засобів без мети збуту. Злочини вчинено за наступних обставин.

25.07.2014 року приблизно о 13 годині ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Добровольського в м. Кіровограді, реалізуючи умисел на викрадення чужого майна, розподіливши ролі з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з автомобіля "Саньйон-Рекстон", державний номерний знак НОМЕР_1, викрали гаманець з грошима в сумі 6600,00 грн., чим завдали потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

31.07.2014 року приблизно о 17 годині ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Габдрахманова у м. Кіровограді, діючи умисно, повторно таємно викрав з салону автомобіля НОМЕР_2 цифровий фотоапарат "Nікоn D 3200 кіt" вартістю 6282,26 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

31.07.2014 року приблизно 18 год. 20 хв. ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Жовтневої Революції в м. Кіровограді, діючи умисно, повторно таємно викрав з салону автомобіля НОМЕР_3 грошові кошти та майно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1927,32 грн.

ОСОБА_1 у невстановлений слідством час, перебуваючи у м. Луганськ, у невстановленому слідством місці, знайшов поліетиленовий пакет, в якому знаходилися одноразовий ін'єкційний шприц з рідиною світло-коричневого кольору та 19 капсул зеленого кольору. Визначивши, що це є наркотичні засоби, ОСОБА_1 вирішив залишити їх собі для власного вживання без мети збуту. Після чого ОСОБА_1 поклав шприц під переднє пасажирське сидіння власного автомобіля НОМЕР_4, а 19 капсул зеленого кольору поклав у гаманець на заднє сидіння даного автомобіля та перевіз до місця свого тимчасового мешкання у м. Кіровограді.

31.07.2014 року приблизно о 19 год. 45 хв., при проведенні огляду автомобіля НОМЕР_5, працівники міліції виявили та вилучили одноразовий ін'єкційний шприц з рідиною світло-коричневого кольору, яка згідно висновку експерта є наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,118 г. та 19 капсул зеленого кольору, які згідно висновку експерта містять наркотичний засіб "трамадол" загальною масою 0,9499 г.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону. В обґрунтування свої доводів вказує, що Кіріа за національністю є грузином, більшу частину життя проживав у Грузії, в навчальних закладах на території України не навчався, а тому не достатньо володіє українською мовою. Наголошує, що судочинство проведено українською мовою, судові рішення вручено без перекладу на мову, якою засуджений володіє. Вказує, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні фактично визнав порушення права на захист, однак вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення кримінального процесуального закону були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який зазначив, що під час досудового розслідування усі слідчі дії проводилися за участю захисника, а також документи кримінального провадження складалися в присутності обвинуваченого та його захисника.

ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалося право мати перекладача, але він не клопотав про його залучення, підписував усі процесуальні документи власноручно, надавав пояснення.

Також апеляційний суд з посиланням на журнал судового засідання та звукозапис фонограми на технічному носії вказав, що під час підготовчого судового засідання обвинуваченому ОСОБА_1 суд роз'яснив його право мати перекладача, з'ясовувалось чи володіє і розуміє він українську мову. Проте, ОСОБА_1 відмовився від перекладача та вказав, що розуміє українську мову.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції зазначили, що в районному суді ОСОБА_1 давав чіткі свідчення, розумів суть судового засідання та показань свідків і потерпілих, давав чіткі відповіді на запитання, визнавав свою вину у скоєному.

Також, апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та клопотання про застосування щодо нього Закону України "Про амністію" складені ним українською мовою.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 14.03.2013 року щодо ОСОБА_1, який складений українською мовою, постановлений за участю захисника, без залучення перекладача української мови.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що згідно практики Європейського суду з прав людини рішення в справі "Х. проти Австрії" від 29 травня 1975 року, "Камасінскі проти Австрії" від 19 грудня 1989 року, "К. проти Франції" від 07 грудня 1983 року з приводу забезпечення права на послуги перекладача, підпункт (е) пункту 3 статті 6 Конвенції - не вимагає письмового перекладу повністю всіх письмових доказів або офіційних документів, пов'язаних із процесом. Слід вказати, що частина матеріалів була викладена мовою, яку розумів адвокат заявника, тимчасом, як багато інших документів - мовою, яку заявник міг сам прочитати, а тому відповідальність за частину мовних труднощів крім адвоката, заявник мав взяти на себе. Забезпечувана допомога перекладача має надати можливість обвинуваченому ознайомитись з наявними проти нього доводами і здійснювати захист, зокрема, даючи йому змогу викласти свою версію подій. Конвенційне право на допомогу перекладача, очевидно, застосовується тільки в тому випадку, коли обвинувачений не розуміє мови, використаної в суді.

Апеляційний суд вказав, що з технічного запису судового засідання, слідує, що обвинувачений в достатній мірі розуміє українську мову, давав чіткі відповіді на питання поставлені, як українською так і російською мовою. Також в присутності захисника категорично відмовився від послуг перекладача. Крім того, під час судового провадження в суді першої інстанції постійно був присутній адвокат, який досконально володіє, як українською, так і російською мовами.

Оскільки питання про надання перекладача з української на російську мову ОСОБА_1 поставлено лише в апеляційній інстанції, то апеляційний суд це правильно розцінив як спосіб захисту від заслуженого покарання.

Обґрунтовано зазначено апеляційним судом і те, що за наявності захисника, який вільно володіє українською мовою, немає необхідності обвинуваченій особі досконально володіти мовою судочинства, для захисту від пред'явленого обвинувачення, а достатньо розуміти українську мову.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 розуміє українську мову, так як з 2009 року проживає на території України, є громадянином України, 14.03.2013 року був засуджений вироком Алчевського міського суду Луганської області за ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, який був ухвалений українською мовою та без залучення перекладача.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірені. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1.