розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року,

Вироком місцевого суду визнано винуватим та засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу 30 травня 2014 року за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання за даним вироком покаранням, призначеним за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2014 року, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 18 березня 2014 року близько 12:00 год. біля залізничного вокзалу по вул. Привокзальній № 10 у м. Дніпродзержинську незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, загальною масою у перерахунку на суху речовину 0, 033 г, який близько 13:20 год. того ж дня був вилучений у нього працівниками міліції при затриманні.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень щодо нього та пом'якшення призначеного йому покарання за вчинення злочину із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що суди при призначенні йому покарання безпідставно не взяли до уваги як обставину, що його пом'якшує, у тому числі те, що він має тяжкі захворювання.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Засудженим не оскаржуються доведеність винуватості та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України.

У касаційній скарзі не наведено також доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_1 вищевказані вимоги кримінального закону судами дотримано. Зокрема, враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, у тому числі, тяжких злочинів, вчинив даний злочини через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став, продовжував вживати наркотичні засоби, за місцем проживання характеризувався посередньо. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав повне визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

При цьому, покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України призначене ближче до мінімальної межі санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Окрім того, із вироку вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання за правилами, передбаченими положеннями ч. 4 ст. 70 КК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого, які аналогічні доводам його касаційної скарги, дійшов висновку про достатнє обґрунтування вироку суду в частині призначення покарання та відсутність підстав для його пом'якшення.

На думку колегії суддів, обрана судом ОСОБА_1 міра покарання є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами, а обставини, на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі, не свідчать про можливість пом'якшення призначеного йому покарання у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України.

Таким чином, судові рішення в частині призначеного покарання належним чином мотивовані, не суперечать вимогам кримінального закону і відповідають меті покарання.

З огляду на вищевикладене, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, підстав для її задоволення не вбачається, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

З урахуванням наведеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року щодо нього.