розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2015 року щодо ОСОБА_1,

вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2014 року затверджено угоду від 25 вересня 2013 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання, узгодженого стороною, у виді 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2015 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 закрито. Апеляційну скаргу повернуто прокурору.

Зі змісту касаційної скарги прокурор ставить вимогу про скасування вищезазначених судових рішень у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 469 КПК угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному правопорушенні у формі приватного обвинувачення.

Як вбачається з долученої до касаційної скарги копії вироку суду першої інстанції, судом призначено покарання ОСОБА_1, яке було узгоджене між обвинуваченим та потерпілим в угоді про визнання винуватості від 25 вересня 2013 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до правопорушень середньої тяжкості.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 424 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадження, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена.

Проте, з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, оскільки, прокурор не є суб'єктом касаційного оскарження вказаних судових рішень на підставі угоди між обвинуваченим та потерпілим, при відсутності порушень ст. 469 КПК.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК.

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 січня 2015 року щодо ОСОБА_1.