Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Мороза М. А., Наставного В. В., Слинька С. С.,
розглянувши у судовому засіданні 6 квітня 2015 року у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2015 року щодо ОСОБА_5,
в с т а н о в и в:
Зазначеним вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
та мешканця АДРЕСА_1,
в порядку ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2015 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 4 квітня 2014 року у вечірній час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у будинку ОСОБА_6 у с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області, під час конфлікту з ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень завдав не менш як 28 травмуючих дій руками, ногами та металевою кружкою по різних частинах тіла та по голові, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в потиличній ділянці зліва, субдуральної гематоми в правій скроневій ділянці, забою речовини головного мозку в лобно-скроневій долі правої гемісфери, крововиливу в м'які тканини голови в потиличній ділянці, які перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_7
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового слідства, неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 Стверджує, що останній вимушений був оборонятися від ОСОБА_7, який першим розпочав бійку та завдав засудженому тілесні ушкодження. Вважає, що ОСОБА_5 перебував у стані необхідної оборони і перевищив її межі. Просить змінити судові рішення та перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 118 КК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка.
Так, його винуватість підтверджується показаннями свідка-очевидця події ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших, даними, які містяться у протоколах огляду місця події, слідчих експериментів за участю обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6, під час якого вони показали обставини та механізм завдання тілесних ушкоджень потерпілому, їх локалізацію; висновках основної, додаткової та комісійної судово-медичних, дактилоскопічної, судово-імунологічних експертиз та іншими доказами, які узгоджуються між собою.
Отже, у суді знайшло підтвердження щодо направленості умислу ОСОБА_5 на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів помсти за образливу поведінку, від яких настала його смерть. Зокрема, про це свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень, їх множинність. При цьому даних на підтвердження того, що під час події існувала реальна загроза життю та здоров'ю ОСОБА_5 з боку ОСОБА_7, судом не встановлено.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
Доводів, які б свідчили про те, що під час розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або істотно порушено кримінальний процесуальний закон, що тягне безумовне скасування судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.
Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог закону, з врахуванням викладених у скарзі обставин, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Отже, з касаційної скарги, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 27 лютого 2015 року щодо ОСОБА_5.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. А. Мороз В. В. Наставний С. С. Слинько