розглянувши звернення голови Старобільського районного суду Луганської області у формі ухвали від 16 березня 2015 року про визначення підсудності кримінального провадження № 12014130580001595 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України,

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у порядку ч. 3 ст. 34 КПК України надійшло звернення голови Старобільського районного суду Луганської області у формі ухвали від 16 березня 2015 року.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 16 березня 2015 року за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 обвинувальний акт щодо нього направлено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення підсудності.

Перевіривши звернення та додані до нього матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або клопотанням сторін чи потерпілого, але після надходження кримінального провадження до суду за правилами територіальної підсудності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 16 березня 2015 року під час підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у Харківському слідчому ізоляторі, останній відмовився від участі у розгляді кримінального провадження щодо нього в режимі відеоконференції і заявив клопотання про направлення обвинувального акту для розгляду до іншого суду, який розташований у м. Харкові або за місцем його проживання - у м. Гайсин Вінницької області, яке підтримав його захисник. Згідно з листом т.в.о. заступника командувача Національної гвардії України, у зв'язку із загостренням суспільно-політичної обстановки на території Донецької та Луганської областей, з метою недопущення зривів службо-бойових завдань з конвоювання, з 01 червня 2014 року до окремого розпорядження відміняються планові етапи до невизначеного часу. Таким чином розглянути вказане кримінальне провадження інакше ніж в порядку п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України шляхом відеоконференції неможливо.

У зв'язку із цим ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 16 березня 2015 року направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для вирішення питання щодо направлення кримінального провадження до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку ст. 34 КПК України.

За змістом закону вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого у межах юрисдикції різних апеляційних судів може ініціюватися або відповідним судом у формі подання або сторонами кримінального провадження у формі клопотання.

Якщо таке питання ініціюється судом, то згідно ч. 3 ст. 34 КПК України воно може бути розглянуто Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції.

Таким чином, звернувшись безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, голова Старобільського районного суду Луганської області порушив передбачений у Кримінальному процесуальному кодексі (4651-17) принцип інстанційності при вирішенні питання про зміну підсудності, а тому у відкритті провадження за вказаним зверненням слід відмовити й повернути надані матеріали до суду.

Керуючись ст. 34 КПК України, колегія суддів

відмовити у відкритті провадження за зверненням голови Старобільського районного суду Луганської області у формі ухвали від 16 березня 2015 року про визначення підсудності кримінального провадження № 12014130580001595 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України.