розглянувши в судовому засіданні 2 квітня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2014 року,

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 вересня 2014 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 1 листопада 2013 року близько 3 години поблизу вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки із ОСОБА_3, завдав останній один удар кулаком правої руки в область лівого ока, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

За апеляцією потерпілої вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання скасовано Апеляційним судом Київської області та постановлено свій вирок від 8 грудня 2014 року.

Цим вироком ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині викладено не формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 органами досудового розслідування. Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі, не вирішено питання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- засуджений ОСОБА_4 просить вирок Апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2014 року змінити та звільнити його на підставі ст. 75 КК України відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка не підтримала подані скарги, думку захисника, який просив скаргу прокурора залишити без задоволення, а засудженого задовольнити, думку потерпілої, яка заперечувала проти поданих скарг, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає задоволенню, а скарга прокурора - залишенню без задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, та правильність кваліфікації дій засудженого, в касаційних скаргах не оскаржується.

Доводи прокурора, що апеляційний суд у мотивувальній частині вироку не сформулював обвинувачення, визнаного судом доведеним, а виклав обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 органами досудового розслідування, не заслуговують на увагу.

За результатами перевірки кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд при постановленні вироку дотримався вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Посилання прокурора, що суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не вирішивши питання про обрання засудженому ОСОБА_4 запобіжного заходу, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частини вироку, зокрема, зазначається рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Однак, згідно з ч. 4 ст. 532 КПК України, зокрема, судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Як убачається з вироку апеляційного суду, суд зазначив, що строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з дня взяття його під варту.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Разом із тим, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, на думку колегії судді, не навів переконливих мотивів на підтвердження свого висновку про те, що призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нового злочину.

Окрім того, апеляційним судом не в повній мірі було враховано, що засуджений уперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, займається суспільно-корисною працею, на обліку у лікарів наркологів не перебуває, щиро розкаявся, визнав вину, під час судових дебатів і останнього слова неодноразово просив вибачення у потерпілої та відшкодував матеріальну шкоду в повному обсязі та частково моральну, відповідно до квитанції, яка була долучена в суді касаційної інстанції.

Тому, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України.

У зв'язку з цим вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України суд,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2014 року щодо ОСОБА_4 змінити.

На підставі ст. 75 КК України за ч. 1 ст. 121 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.