розглянувши в судовому засіданні у м. Києві матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 серпня 2014 року у справі за його клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2013 року,

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2013 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2014 рокуОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вказаного вироку суду та визнано його апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 серпня 2014 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням кримінально-процесуального закону. Вказує на те, що суди безпідставно не визнали поважною причину пропуску ним строку на апеляційне оскарження вироку його відсутність під час проголошення судового рішення. При цьому наголошує, що в матеріалах провадження відсутні будь-які данні на підтвердження отримання ним копії вироку суду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК 1960 року апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Згідно з частинами 2 та 4 ст. 353 КПК 1960 року у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок, про відновлення пропущеного строку. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в день проголошення вироку, ОСОБА_5 був ознайомлений з рішенням суду щодо нього, зокрема з приводу призначеної йому міри покарання, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Також, згідно супровідних листів від 25 листопада та 10 грудня 2013 року, які зберігаються в матеріалах справи, ОСОБА_5 направлялися копії обвинувального вироку щодо нього (т. 2 а.с. 115, 116).

Однак, з апеляційною скаргою ОСОБА_5 звернувся лише 22 січня 2014 року, тобто після закінчення установленого законом строку на апеляційне оскарження вироку. При цьому у клопотанні не навів переконливих підстав для поновлення вказаного строку.

Колегія суддів погоджується з неспроможністю доводів про поважність причини пропуску строку внаслідок відсутності засудженого ОСОБА_5 на проголошенні вироку через виконанням ним обов'язків за договором про перевезення вантажів, оскільки початок строку на апеляційне оскарження рахується з моменту вручення засудженому копії вироку виключно для осіб, які перебувають під вартою.

Тобто враховуючи, що засуджений ОСОБА_5 не перебував під вартою і йому з дня ухвалення обвинувального вироку була відома суть прийнятого рішення та призначена міра покарання, тому він безперешкодно міг використати всі свої процесуальні права щодо подачі апеляційної скарги на вирок в п'ятнадцятиденний строк.

У зв'язку з наведеним, оскаржувані судові рішення, є законними та обґрунтованими, а підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою зміну чи скасування судових рішень при перевірці матеріалів справи не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 серпня 2014 року у справі за клопотанням ОСОБА_5 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2013 року щодо нього залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.