головуючого - судді Пойди М.Ф., суддів - судді Бех М.О., Зубара В.В., з участю прокурора - Подоляка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за касаційною скаргою з доповненнями ОСОБА_1 на ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 грудня 2014 року, -

Ухвалою судді Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 листопада 2014 року відмовлено у розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову оперуповноваженого сектору карного розшуку Новотроїцького РВ УМВС України в Херсонській області Сінько Р.Р. від 18 липня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152; ч. 2 ст. 153; ч. 1 ст. 121 КК України.

При цьому суд виходив із того, що скаргу ОСОБА_1 подано за межами строку, передбаченого ст. 236-1 КПК України (1960 року) і не доведено поважність причин його пропуску.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 17 грудня 2014 року ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 листопада 2014 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи за її скаргою на новий судовий розгляд. В обґрунтування наведеного зазначає, що передбачений ст. 236-1 КПК України (1960 року) строк нею не пропущено, оскільки скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи подано у межах 7-денного терміну з дня отримання письмового повідомлення прокурора про відмову у скасуванні такої постанови. Крім цього, вказує, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені незаконним складом суду. На думку ОСОБА_1, суддя місцевого суду Марківський О.В. та суддя апеляційного суду Красновський І.В. відповідно до ст. 54 КПК України (1960 року) не мали права брати участь у розгляді скарги, оскільки оскаржуваною постановою органу дізнання відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 про вчинення злочину, за який засуджено її сина - ОСОБА_8, іншими особами, а суддя Марківський О.В. приймав рішення про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, суддя Красновський І.В. брав участь в апеляційному розгляді справи щодо ОСОБА_8 З цих же підстав ОСОБА_1 вважає незаконною участь у розгляді скарги судом першої інстанції прокурора Манакової Т.О., яка брала участь у розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_8

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями п. 7 Розділу ХІ КПК України (4651-17) оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності.

З огляду на ці положення, скарги на постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи та про закриття кримінальної справи, подані до суду з додержанням строку оскарження, встановленого КПК України (1001-05) (1960 року), розглядаються судом у порядку, передбаченому КПК України (1001-05) (1960 року).

Строк оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи згідно зі ст. 236-1 КПК України (1960 року) становить сім днів з дня отримання копії такої постанови чи повідомлення прокурора про відмову в її скасуванні.

Наведених вимог суд першої інстанції не дотримався.

Мотивуючи свої висновки щодо пропуску ОСОБА_1 строку на оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18 липня 2012 року, суд послався на те, що вказану постанову скаржниця одержала 25 вересня 2012 року, однак протягом 7-денного строку не оскаржувала її у встановленому законом порядку, а подала скаргу до прокуратури Новотроїцького району Херсонської області лише 19 червня 2014 року.

Однак зазначені висновки суду суперечать точному змісту ст. 236-1 КПК України (1960 року). Виходячи з положень цієї статті, у разі, коли до судового оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи особа звертається з аналогічними скаргами до органів прокуратури, у тому числі кількох рівнів, передбачений ст. 236-1 КПК України (1960 року) строк обчислюється з дня одержання скаржником повідомлення прокурора вищого рівня про відмову у скасуванні відповідної постанови, незалежно від термінів звернення до прокуратури і тривалості процедури прокурорського оскарження.

Як убачається з матеріалів судового провадження за скаргою та слушно зазначається у касаційній скарзі, лист прокуратури Херсонської області від 08 жовтня 2014 року за № 04/2/2-659-14 з повідомленням про відмову у скасуванні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, яка є предметом оскарження, одержано ОСОБА_1 11 жовтня 2014 року (а. с. 4). Скаргу на таку постанову до суду подано 20 жовтня 2014 року, тобто з дотриманням строку, передбаченого ст. 236-1 КПК України (1960 року) (а. с. 1).

Виходячи з наведеного, подана ОСОБА_1 скарга підлягає судовому розгляду по суті у порядку, передбаченому КПК України (1001-05) (1960 року). Відмова суду у розгляді такої скарги не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального закону та призвела до порушення права ОСОБА_1 на судовий захист своїх прав і законних інтересів шляхом оскарження процесуального рішення, прийнятого за результатами перевірки її заяви про злочин.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляцією ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції з підстав, аналогічних наведеним у касаційній скарзі, на зазначене уваги не звернув і помилку місцевого суду не виправив.

Зі змісту ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставою для скасування судових рішень.

Враховуючи викладене, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій щодо скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи не можуть вважатися законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з направленням справи за скаргою на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду суду слід розглянути скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у порядку, передбаченому ст. 236-2 КПК України (1960 року), та прийняти рішення, яке би відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 394- 396, 398 КПК України (1960 року), п. 11, 15 Розділу XI КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 листопада 2014 року та ухвалу колегії суддів Апеляційного суду Херсонської області від 17 грудня 2014 року, постановлених у провадженні за скаргою ОСОБА_1 на постанову оперуповноваженого сектору карного розшуку Новотроїцького РВ УМВС України в Херсонській області Сінько Р.Р. від 18 липня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152; ч. 2 ст. 153; ч. 1 ст. 121 КК України, - скасувати, а матеріали справи за скаргою направити на новий судовий розгляд.