У касаційній скарзі викладено вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження. На обґрунтування вимоги засуджений та його захисник вказали на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до незаконного засудження ОСОБА_5 Так, стверджували, що потерпілий ОСОБА_6 своїми неправомірними діями спричинив виникнення конфлікту, а ОСОБА_5 лише діяв в межах необхідної оборони. Також, вказали, що показання свідка ОСОБА_7 є неналежним доказом, оскільки останній їх неодноразово змінював, цей же свідок був матеріально залежний від потерпілого. Судом в порушення норм КПК України (4651-17) та права на захист засудженого, було відмовлено у дослідженні за клопотанням захисту висновків судово-медичної експертизи щодо заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Вказано на недотримання судом апеляційної інстанції вимог статей 404, 419 КПК України, оскільки при розгляді кримінального провадження належним чином не перевірено доводів апеляційної скарги засудженого та його захисника.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 10 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня

2014 року вирок районного суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, а апеляційну скаргу засудженого та його захисника - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2013 року, приблизно о 6-ій год. 20 хв., знаходячись поблизу контейнеру на ринку, що розташований по вул. Геологів у м. Хмельницькому, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_6 в грубій формі зробив йому зауваження з приводу паркування автомобіля та штовхнув його руками в груди, умисно наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, від чого останній впав на землю та частково втратив свідомість, заподіявши тим самим тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через те, що засуджений діяв в межах необхідної оборони є необґрунтованими.

За ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у завданні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 підтверджуються показаннями потерпілого, в яких він зазначив, що між ним та засудженим виник конфлікт з приводу неналежного паркування останнім автомобіля, який перегороджував проїзд, тому зробив ОСОБА_5 зауваження, взяв його рукою за тулуб, щоб показати як він припаркував автомобіль, та в цей момент отримав від засудженого один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, від якого він втратив свідомість.

Також винуватість ОСОБА_5 підтверджено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними, що містяться у висновках судово-медичних експертиз, поясненнями судово-медичного експерта, наданих в судовому засіданні.

Так, за фактичних обставин кримінального провадження судами встановлено, що під час конфлікту з потерпілим у засудженого не виникала необхідність оборонятися, він не потребував захисту від протиправних дій потерпілого, а отже і не знаходився у стані необхідної оборони, тому кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України є правильною.

Посилання у касаційній скарзі про неправильно вирішений цивільний позов в частині стягнення відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки як вбачається з вироку, судом при частковому задоволенні цивільного позову потерпілого враховано суть позовних вимог, характер діяння засудженого, фізичні та моральні страждання потерпілого, який тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, переносив фізичний біль і незручності, та на момент постановлення вироку у зв'язку з перенесеною травмою мав невеликі вади мови, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, обґрунтовано стягнуто на користь ОСОБА_6 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_9, з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК України, дійшов правильного висновку, що призначене ОСОБА_5 покарання є таким, що за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України, а розмір відшкодування моральної шкоди - співрозмірним моральним стражданням, внаслідок отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.

Враховуючи, що інші порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує засуджений та його захисник, не є істотними, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, підстав для задоволення касаційної скарги суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника - без задоволення.