розглянувши у судовому засіданні 2 квітня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації належного їй майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік;

- за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки десять місяців з позбавленням права обіймати посади з матеріальною відповідальністю строком на один рік;

- за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації належного їй майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишено без задоволення, вирок суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочинів за детально викладених обставин у вироку.

Так, ОСОБА_1 в період часу з травня 2008 року по квітень 2010 року, працюючи в Оболонській філії ПАТ "АКБ "Київ", своїми умисними діями, які охоплювалися єдиним умислом, привласнила 71 396,82 доларів США, 80 000 євро, 332,66 грн, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становило 1 293 856,11 грн, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника сектору по роботі з фізичними особами Оболонської філії ПАТ "АКБ "Київ", отримавши від ОСОБА_2 21 000 доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становило 167 601 грн, для внесення в касу та укладання депозитного договору з останнім, але вказані кошти на депозитний рахунок не внесла, а привласнила їх, розпорядившись ними на власний розсуд.

Також ОСОБА_1 29 листопада 2009 року, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, запевнила потерпілого ОСОБА_3 надати їй грошові кошти під відсоток, мотивуючи тим, що кошти будуть внесені нею на власний депозитний рахунок з відсотковою ставкою 24% річних в іноземній валюті, хоча ніколи такий договір не укладала. Таким чином заволоділа грошовими коштами потерпілого, спричинивши йому матеріальну шкоду на загальну суму 86 034,60 грн.

У касаційній скарзі засуджена просить про зміну судових рішень щодо неї із звільненням від відбування покарання на підставі акту амністії. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано кримінальний закон через відмову їй у звільненні від відбування покарання на підставі акту амністії.

В запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, судові рішення, постановлені щодо неї, - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої, яка підтримала свою скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги засудженої з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінальної справи, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів та в касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаними злочинами.

Колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги засудженої щодо неправильного застосування кримінального закону апеляційним судом через відмову їй у звільненні від відбування покарання на підставі акту амністії, оскільки як вбачається з матеріалів кримінальної справи останні не містять будь-яких заяв засудженої щодо застосування до неї такого звільнення.

Що стосується клопотання, викладеного засудженою у касаційній скарзі, про застосування до неї положень Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , то це питання може бути вирішено у порядку, передбаченому ст.ст. 9, 10 цього Закону, на стадії виконання вироку за місцем відбування покарання.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її касаційну скаргу - без задоволення.