розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 березня 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 08 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду і призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Цим же вирком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він з 01 січня 2009 року по 01 квітня 2010 року з корисливих мотивів вчинив пособництво ОСОБА_3, який був службовою особою - головним бухгалтером Херсонської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт Одеської залізниці (МЧ-4), у заволодінні за попередньою змовою ним майном МЧ-4 в особливо великих розмірах в сумі 716 865, 50 грн.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо нього у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання і направити справу на новий апеляційний розгляд, оскільки вважає, що апеляційний суд безпідставно пом'якшив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК та звільнив від його відбування на підставі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи.

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник у запереченнях просять залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, захисника та засудженого, котрі проти її задоволення заперечували, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість покарання, призначеного ОСОБА_2 апеляційним судом, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому та особі засудженого, воно є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, а рішення про звільнення від його відбування - вимогам ст. 75 КК.

Мотивуючи можливість призначення засудженому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, апеляційний суд належно обґрунтував своє рішення позитивними даними про особу засудженого, його молодим віком і станом здоров'я, такими пом'якшуючими покарання обставинами, як: часткове добровільне відшкодування завданої злочинними діями шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, вагітної дружини (яка на даний час народила вже другу дитину), двох бабусь похилого віку, щире каяття, перша судимість, значно менша роль у злочині порівняно з службовою особою, тобто обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.

Разом з тим, з урахуванням позитивних характеристик, навчання в аспірантурі, апеляційний суд правильно визнав, що засуджений не є небезпечною для суспільства особою і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Отже, доводи прокурора про те, що апеляційний суд при пом'якшенні ОСОБА_2 покарання та звільненні від його відбування чогось не врахував, є безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року. Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 08 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.