розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 березня 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 17 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 червня 2014 року,

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Рівного, мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 368-4 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 85 000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на строк один рік.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона, працюючи з 01 листопада 2011 року на посаді старшого судового експерта сектора інженерно-технічних та товарознавчих досліджень Черкаського відділення Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз, з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи надані їй повноваження, маючи на виконанні ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 24 січня 2012 року у цивільній справі № 2-63/11 "Про призначення додаткової судово-технічної будівельної експертизи" (під час якої необхідно встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 в лютому 2012 року висловила пропозицію ОСОБА_3 про необхідність сплати їй 1000 дол. США, за прискорення виготовлення висновку вказаної судової експертизи, його складання та підписання, із зазначенням історичної ситуації. 22 лютого 2012 року близько 16.10 год. ОСОБА_2 у приміщенні кафе "Вітерець" по вул. Крупській, 7/2 у м. Черкасах одержала від ОСОБА_3 в якості неправомірної вигоди 1000 дол. США за вирішення вищевказаного питання, що відповідно до офіційного курсу НБУ України становило 7987 грн (у 14,8 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, з урахуванням податкової соціальної пільги для відповідного року).

У касаційній скарзі засуджена просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що судами було допущено грубі порушення вимог процесуального закону, адже, на її думку, відеозапис, який є одним із доказів її винуватості у вчинені злочину, змонтований. Стверджує, що судами не було надано оцінки цим її доводам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженої на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, котрий заперечував проти її задоволення, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів із дотриманням вимог ст. 334 КПК 1960 року наведено у вироку.

Доводи про те, що ОСОБА_2 не вчиняла інкримінованого їй злочину, є необґрунтованими та спростовуються зібраними у справі доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були понятими при проведенні огляду місця події та інших слідчих дій за фактом отримання неправомірної вигоди засудженою, свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що особисто передав ОСОБА_2 1000 дол. США за висновок експертизи, призначеної Соснівським районним судом м. Черкас, протоколом усної заяви ОСОБА_3, стенограмою розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, протоколами помітки та вручення грошей, огляду місяця події, під час якого були виявлені та вилучені 1000 дол. США, висновками судово-хімічної, судово-криміналістичної експертиз, протоколами про результати здійснення оперативно-технічних заходів, а також висновками експертиз, проведених за клопотанням засудженої, згідно з якими відеофайли, що містяться на карті пам'яті, датовані 22 лютого 2012 року, є оригінальними та ознак монтажу на них не виявлено.

Вказані докази, якими місцевий суд обгрунтував свій вирок, у своїй сукупності узгоджуються між собою і доповнюють один одного.

Справа не містить даних про те, що під час їх зібрання та дослідження було порушено вимоги кримінально-процесуального закону, зокрема, право ОСОБА_2 на захист.

За таких обставин доводи засудженої про невинуватість у вчинені злочину є необґрунтованими.

Ці доводи, зазначені в апеляції засудженої, були перевірені апеляційним судом й не знайшли свого підтвердження, про що в ухвалі цього суду наведено відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року.

Разом із тим, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного підлягають зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що вплинуло на розмір призначеного основного покарання у виді штрафу.

У вироку встановлено, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 368-4 КК, ОСОБА_2 вчинила 22 лютого 2012 року (у цей день вона отримала неправомірну вигоду).

Санкцією ч. 3 ст. 368-4 КК в редакції, що діяла на цей час і на час постановлення вироку, було передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від п'яти тисяч до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Проте, Законом України від 13 травня 2014 року № 1261-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України" (1261-18) , який набрав чинності 04 червня 2014 року, було внесено зміни до ч. 3 ст. 368-4 КК, санкцією якої визначено такі види покарання, як: штраф від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п'яти років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та із спеціальною конфіскацією.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Оскільки санкція ч. 3 ст. 368-4 КК у попередній редакції передбачала основне покарання у виді штрафу від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а нова редакція цієї частини статті передбачає цей вид основного покарання у розмірі від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то караність (у частині основного покарання) діяння, вчиненого особою до набрання чинності Законом № 1261-VII (1261-18) , з огляду на положення статей 5 та 51 КК має визначатись у межах нової редакції ч. 3 ст. 368-4 КК, тому що стосовно розміру штрафу - новий Закон у цій частині є більш м'яким порівняно з попереднім, а отже має зворотну дію в часі.

Апеляційний суд, який переглядаючи справу щодо ОСОБА_2 16 червня 2014 року (тобто вже після набрання чинності вищевказаним Законом), мав би знизити засудженій покарання у виді штрафу до розміру від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, безпідставно цього не зробив.

У зв'язку з цим, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а призначене ОСОБА_2 покарання у виді штрафу - зниженню до меж нової редакції санкції ч. 3 ст. 368-4 КК.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 17 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити, знизити призначене їй за ч. 3 ст. 368-4 КК покарання у виді штрафу з 85 000 грн до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на строк один рік.