розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2015 року,

Вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше неодноразово судимого, останній раз - 01 вересня 2014 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним строком тривалістю 1 рік 6 місяців,

засуджено: за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, до призначеного за новим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 01 вересня 2014 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2015 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено.

Прийнято рішення про виключення із вступної частини вироку посилання на попередні судимості обвинуваченого ОСОБА_1 від: 22 квітня 1994 року, 26 грудня 1997 року, 27 січня 1998 року, 22 грудня 2005 року, 22 листопада 2007 року, 23 лютого 2011 року.

Також, виключено із резолютивної частини вироку посилання про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі згідно ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 01 вересня 2014 року.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 310 КК України - на 3 роки позбавлення волі і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.

В постановленій ухвалі апеляційного суду, покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_1 за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 01 вересня 2014 року за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, у виді 3 років позбавлення волі, та звільненого від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладанням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, та покарання, яке призначене останнім вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2014 року - виконувати самостійно.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 19 червня 2014 року, пересадив на свою присадибну ділянку по АДРЕСА_1 рослини коноплі, таким чином здійснив придбання шляхом зривання і пересадження 61 куща рослин конопель, що є особливо небезпечними наркотичними засобами, обіг яких заборонено, з метою їх вирощування для подальшого особистого вживання.

25 серпня 2014 року частину кущів зірвав та зберігав у підсобному приміщенні домоволодіння до вилучення їх працівниками міліції 11 вересня 2014 року.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок, а провадження по справі закрити, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, дослідивши надані ОСОБА_1 копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи із наступного.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи ОСОБА_1 в касаційній скарзі, насамперед, ґрунтуються на правильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, він постановлений з дотриманням вимог ст. ст. 370, 373, 374 КПК України.

Крім того, в ньому належним чином наведено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 і визнаного судом доведеним, висновки суду про винуватість засудженого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, обґрунтовано на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Також було взято до уваги показання ОСОБА_1, який повністю визнав свою вину у скоєних злочинах, крім власного визнання своєї вини у даних кримінальних правопорушеннях суду надані докази, які підтверджують винуватість засудженого.

Зокрема, данні, які містяться в протоколі обшуку від 11 вересня 2014 року, відповідно до якого на території домоволодіння ОСОБА_1 були виявлені та вилучені рослини коноплі і наркотичні засоби, а також висновків експерта від 12 вересня 2014 року № 1783, об'єкти, які були надані на експертизу виявились особливо небезпечними наркотичними засобами, - марихуаною, вони були вилучені за місцем проживання ОСОБА_1

З висновку експерта від 16 вересня 2014 року № 1784 вбачається, що на внутрішніх поверхнях представлених на експертизу двох фрагментів полімерних пляшок, які були вилучені за місцем проживання засудженого, виявлено нашарування смоли канабісу (гашишу), яка відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Враховуючи наведені докази у кримінальному проваджені, які були досліджені судом першої інстанції, вирок є законним та обґрунтованим.

Отже, доводи, які зазначені засудженим у касаційній скарзі про недоведеність його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України є безпідставними.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що його засудили двічі за одне і те саме кримінальне правопорушення, то вони є надуманими, оскільки, наведеними вище судовими рішеннями було встановлено два окремі факти незаконного вирощування рослин коноплі. Крім того, попереднім вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 01 вересня 2014 року постановленого щодо нього, всі речові докази наркотичного походження були вилучені та знищені.

З огляду на викладене, касаційний суд в ході перевірки доводів касаційної скарги засудженого, вважає правильною кваліфікацію дій, які виразились в незаконному виготовленні, зберіганні небезпечного наркотичного засобу, без мети збуту, а також незаконному посіві та вирощуванні рослин коноплі - за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України.

З висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, який переглянув вирок суду щодо ОСОБА_1 і виніс мотивовану ухвалу, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Також суд апеляційної інстанції правильно змінив вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 вчинив до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який він засуджується до покарання, що належить відбувати реально, а тому, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань в даному випадку не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів та відповідає положенням ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули скасування чи зміну судових рішень, судами у кримінальному провадженні не допущено.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів, -

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2015 року щодо нього.