ознайомившись з касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, судиму 27.06.2013 за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням протягом півторарічного іспитового строку, уродженку та мешканку міста Василькова Київської області,

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 5 років позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 03.01.2014 о 23:00, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні Васильківської ЦРЛ на вул. Декабристів, 87 в м. Василькові Київської області з незачиненого кабінету викрала одяг ОСОБА_2 вартістю 1030 грн та валізу з медичними препаратами й інструментами загальною вартістю 929,62 грн, а 13.01.2014 о 23:00, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1 в тому ж місті відкрито викрала з кишені куртки ОСОБА_3 мобільний телефон останнього вартістю 1764 грн.

У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на невинуватість, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та її особі внаслідок суворості, просить змінити вказані судові рішення, пом'якшити призначене їй покарання та застосувати Закон України "Про амністію в 2014 році" (1185-18) .

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається засуджена у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі засудженої відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження засудженої про її невинуватість у таємному та відкритому викраденнях чужого майна, вчинених повторно є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки, як вбачається з оскаржених рішень, відповідають показанням потерпілої ОСОБА_2 про обставини викрадення засудженою ОСОБА_1 03.01.2014 верхнього одягу потерпілої та майна лікарні; показанням потерпілого ОСОБА_3 про відкрите викрадення його мобільного телефону засудженою 13.01.2014; показанням свідка ОСОБА_4 про те, як засуджена принесла їй ліки, шапку та пальто, які в подальшому були вилучені працівниками міліції; таким же показанням свідка ОСОБА_5; показанням свідка ОСОБА_6 про те, як 13.01.2014 засуджена передала ОСОБА_7 мобільний телефон, який потім вимагав повернути ОСОБА_3; даним довідки КЗ Васильківської районної ради "Васильківський районний центр медико-санітарної допомоги" про вартість викраденої медичної валізи з препаратами та інструментами; даним протоколу огляду місця події від 06.02.2014 про виявлення та вилучення з квартири АДРЕСА_1 медикаментів та одягу ОСОБА_2

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні вказаних кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував її дії.

Покарання засудженій призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи засудженої в касаційній скарзі на спростування вищезазначених висновків не достатні та непереконливі.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

За змістом ст.ст. 9- 13 Закону України від 08.04.2014 "Про амністію у 2014 році", питання про можливість застосування положень цього закону повинно вирішуватись у порядку виконання вироку.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2015 року щодо останньої.