головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Крижановського В. Я., при секретарі за участю прокурора захисника Мельник Г. А., Деруна А. І., ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 березня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014070000000028, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2014 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дравців Ужгородського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав.

За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2014 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно з цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 жовтня 2011 року приблизно о 15.45 год., керуючи автомобілем "Шевроле Лачетті", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись

по вул. Анкудінова в напрямку перехрестя вул. Станційна -

просп. Свободи - вул. Залізнична, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б), 2.10, 10.1, 13. 1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-2106", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, котрий у свою чергу зіткнувся з автомобілем "Шкода Фабія", державний номерний знак НОМЕР_3, що рухався попереду під керуванням ОСОБА_10 Останній відкинуло на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення цієї автівки з припаркованим на краю смуги руху автомобілем "Міцубісі Лансер", державний номерний знак НОМЕР_8.

При цьому ОСОБА_7, проїхавши зазначене перехрестя, перетнувши зустрічну смугу руху, здійснив зіткнення з автомобілями "Опель Астра", державний номерний знак НОМЕР_4, та "ВАЗ-21099", державний номерний знак НОМЕР_5, який від отриманого удару відкинуло на авто "ВАЗ 2104", державний номерний знак НОМЕР_6, що у свою чергу зіткнувся з авто "ВАЗ-2107", державний номерний знак НОМЕР_7.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Опель Астра" ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Апеляційним судом Закарпатської області 20 жовтня 2014 року цей вирок міськрайонного суду скасовано та ухвалено свій вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

У касаційних скаргах засуджений та потерпіла ОСОБА_8 просять змінити вирок апеляційного суду і застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

На касаційні скарги засудженого та потерпілої надійшло заперечення прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала касаційні скарги, прокурора, який вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, а скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України ні засудженим, ні потерпілою не оспорюються.

Однак доводи осіб, які подали касаційні скарги, про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними.

Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливого виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_7, апеляційний суд урахував дані про його особу, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має ряд хвороб, також суд урахував відсутність обставин, які б обтяжували покарання засудженого.

Крім того, апеляційний суд взяв до уваги обставини, визнані судом першої інстанції такими, що пом'якшують покарання, а саме численні хвороби обвинуваченого, те, що він розрахувався з іншими учасниками дорожньо-транспортної пригоди, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Хоча апеляційний суд і погодився з рішенням районного суду про те, що ці обставини пом'якшують покарання, однак з огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду провадження (відсутність у обвинуваченого каяття у вчиненому, а також відсутність з боку

ОСОБА_7 спроб відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_12, з урахуванням, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув її чоловік, який був її годувальником), дійшов висновку, що наведені обставини не можуть бути підставами для застосування ст. 69 КК України.

Разом з тим, урахувавши усі наведені дані, що позитивно характеризують особу ОСОБА_7 та пом'якшують його покарання, суд апеляційної інстанції призначив йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією інкримінованої йому частини статті.

З огляду на зазначені дані, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини дорожньо-транспортної пригоди та наслідки, що настали у результаті, поведінки ОСОБА_7 після неї та протягом досудового й судового слідства колегія суддів вважає призначене ОСОБА_7 покарання справедливим та таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо мети покарання.

При цьому підстав вважати покарання, призначене засудженому несправедливим унаслідок суворості, підстав для його пом'якшення чи застосування положень ст. 75 зазначеного Кодексу і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає, навіть з урахуванням доводів засудженого та потерпілої, наведених у їх касаційних скаргах.

Питання про застосування до засудженого Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) відповідно до цього Закону вирішується у порядку виконання вироку за місцем відбування покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та потерпілої ОСОБА_8 - без задоволення.