Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Лагнюка М.М., суддів: Орлянської В.І., Тельнікової І.Г., за участю прокурора Подоляка М.С., розглянула у відкритому судовому засіданні 26 березня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора міста Києва та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року щодо останнього,

Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що немає судимостей, за ч. 3 ст. 305 КК України ( у редакції Закону 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного основного та додаткового покарання у виді конфіскації майна на підставі ст.ст. 2, 14 Закону України "Про амністію у 2014 році". Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.В апеляційному порядку вирок суду не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винними та засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_7, який засуджений вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2006 року за ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, 29 березня 2006 року прибувши на автовокзал м. Дюссельдорф Республіки Німеччини через водія рейсового автобуса сполученням "Трієр - Кіровоград", що слідував в Україну до м. Києва, ОСОБА_8 не ставлячи до відома останнього про свої злочинні наміри передав у місто Київ сумку для ОСОБА_7, в якій серед особистих речей приховав від митного контролю, згідно висновку експерта, порошкоподібну речовину білого кольору з вмістом кокаїну вагою 9, 389 г, що є наркотичним засобом у великому розмірі та таблетки блакитного кольору з вмістом МДМА (3,4 - метилендіоксометамфетамін) вагою 136, 393 г, тобто особливо небезпечну психотропну речовину у особливо великому розмірі. ОСОБА_8 прийняв від ОСОБА_5 цю сумку та положив її до багажного відділення автобуса.

30 березня 2006 року, вказаний рейсовий автобус прослідував митний кордон України в пункті пропуску "Шегіни" Мостицької митниці, де серед переданих ОСОБА_5 для ОСОБА_7 особистих речей з приховуванням від митного контролю були незаконно переміщені вищезазначені наркотичні засоби та психотропні речовини. Таким чином, ОСОБА_5 вчинив контрабанду наркотичних засобів у великих розмірах та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах.

В цей же день, приблизно о 19 годині ОСОБА_7 на автостоянці у м. Києві по вул. Автопарковій, 7 отримав від водія рейсового автобуса ОСОБА_8 вказану сумку, яку передав йому ОСОБА_5Після цього, ОСОБА_7, незаконно перевіз сумку з наркотичними засобами та психотропними речовинами в місце свого тимчасового проживання, АДРЕСА_1, де незаконно зберігав їх з метою збуту до часу їх вилучення працівниками правоохоронних органів.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає про те, що суд порушив вимоги ст. 14 Закону України "Про амністію у 2014 році" та незаконно звільнив ОСОБА_5 від відбування призначеного додаткового покарання у виді конфіскації майна. Крім того, стверджує, що призначене ОСОБА_5 основне покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті за якою засуджено останнього є м'яким. На думку прокурора, справедливий розмір основного покарання повинен бути наближений до верхньої межі санкції ч. 3 ст. 305 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу закрити за відсутності в діях її підзахисного складу злочину, оскільки в матеріалах справи немає жодного доказу винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України. При цьому просить суд касаційної інстанції надати правильну оцінку всім доказам по справі, згідно вимог статей 22, 64 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора і не погодився з касаційною скаргою захисника, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України за обставин, викладених у вироку в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_5 основного покарання вимогам закону внаслідок його м'якості, то вони, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Разом з тим, доводи прокурора про порушення судом вимог ст. 14 Закону України "Про амністію у 2014 році", оскільки суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання в частині конфіскації майна, що є власністю засудженого, заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Проте, суд першої інстанції в порушення вказаних вимог звільнив ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є власністю останнього.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду слід врахувати вищенаведене, а також перевірити доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5, у тому числі про відсутність в діях останнього складу інкримінованого злочину, після чого постановити законне і обґрунтоване судове рішення, призначити ОСОБА_5 покарання відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, а при доведеності його вини та підтвердженні того ж самого об'єму обвинувачення вважати його м'яким, про що зазначає у касаційній скарзі прокурор, у колегії суддів підстав немає.