Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Орлянської В.І.,

при секретарі Медицькій У.І.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100040000864, за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року,

У касаційних скаргах засуджений та його захисник ставлять питання про зміну вироку апеляційного суду та призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначають, що при призначенні покарання апеляційним судом не в повній мірі враховано щире каяття винного, його позитивні характеристики, знаходження на утриманні матері похилого віку, наявність місця роботи та можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства. Вказують, що при постановленні вироку апеляційним судом, у порушення вимог закону, не зараховано строк перебування ОСОБА_1 під вартою з 26.02.2014 року по 07.03.2014 року.

Крім того, захисник засудженого зазначає, що, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, не врахував, що попередній вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, яким йому було призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК України було скасовано апеляційною інстанцією з процесуальних підстав, а не у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримку доводів, викладених у скаргах, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 5 вересня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Апеляційним судом м. Києва вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання і постановлено свій вирок від 10 листопада 2014 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 22 січня 2014 року о 12 годині знаходячись за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1, реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту, за допомогою комп'ютерної мережі Інтернет знайшов номер мобільного телефону невстановленої органом досудового розслідування особи, під час розмови з якою домовився про придбання за 2500 гривень 60 грамів психотропної речовини - амфетаміну.

Після цього, через платіжний термінал ПАТ "КБ "Приватбанк", ОСОБА_1 перерахував на вказаний йому картковий рахунок грошові кошти у сумі 2500 гривень в якості сплати вартості психотропної речовини - амфетаміну.

В той же день, приблизно о 15 годині, невстановлена органом досудового розслідування особа повідомила ОСОБА_1 про місце знаходження придбаної ним психотропної речовини - амфетаміну, а саме в парку Партизанської слави у Дарницькому районі м. Києва.

ОСОБА_1 забрав під конструкцією атракціону "Оглядове колесо" на території вищезазначеного парку десять згортків з фольги, в яких містилася психотропна речовина амфетамін, загальною масою 40,487 г, чим незаконно придбав останню в особливо великому розмірі.

Вказану психотропну речовину ОСОБА_1 переніс до належного йому автомобілю "Пежо 407", державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився поблизу будинку АДРЕСА_1, в салоні якого залишив частину придбаної психотропної речовини, а частину переніс до місця свого мешкання у квартиру АДРЕСА_1, де незаконно зберігав до моменту її вилучення.

24 січня 2014 року в період часу з 12 год. 15 хв. до 13 год. 10 хв. під час проведення обшуку автомобіля "Пежо 407", співробітниками міліції було вилучено 9 згортків з фольги з речовиною світло-сірого кольору масою 9,544 г, 0,261 г, 4,740 г, 9,424 г, 9,192 г, 8,611 г, 9,622 г, 4,827 г, 9,704 г, які містили психотропну речовину амфетамін. Загальна маса амфетаміну складала 39,554 г.

Також, 24 січня 2014 року в період часу з 23 год. 50 хв. до 00 год. 50 хв. 25 січня 2014 року, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1, співробітниками міліції було вилучено згорток з фольги, в якому знаходилася порошкоподібна речовина світло-сірого кольору масою 1,530 г, яка містила психотропну речовину амфетамін (фенамін). Маса амфетаміну у вказаній речовині дорівнювала 0,933 г.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 309 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції погодився із видом та розміром покарання, яке обрано судом першої інстанції.

Разом з тим, апеляційний суд вказав, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховано характер і ступінь небезпеки вчиненого злочину та особу винного.

З урахуванням усіх обставин справи, даних про особу засудженого, серед яких й ті, про які йдеться в касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в межах апеляції прокурора та своїх повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом мінімальне покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення, є обґрунтованим, законним, справедливим, воно сприятиме виправленню та перевихованню засудженого і попередженню нових злочинів, а тому доводи касаційних скарг захисника та засудженого про суворість призначеного покарання не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи захисника засудженого про неврахування судом апеляційної інстанції при призначенні покарання вимог ч. 2 ст. 416 КПК України безпідставні, оскільки ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2014 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2014 року було скасовано у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону. У вказаній ухвалі зазначено, що апеляційна скарга прокурора на неправильне застосування кримінального закону, підлягає частковому задоволенню і доводи апеляції щодо м'якості призначеного із застосуванням ст. 75 КК України покарання, підлягають ретельній перевірці під час судового розгляду. Однак суд першої інстанції вказівки викладені в ухвалі апеляційного суду щодо перевірки м'якості призначеного покарання не врахував.

Доводи касаційних скарг про не зарахування в строк відбування покарання часу перебування ОСОБА_1 під вартою з 26.02.2014 року по 07.03.2014 року не є підставою для скасування судового рішення, оскільки це питання може бути вирішене судом в порядку виконання вироку.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставною для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.