Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Колесниченка В.М., Слинька С.С.,

при секретарі

судового засідання Мельник Г.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 26 березня 2015 року касаційну скаргу засудженого у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, неодноразово судимого, останній раз -

вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2012 року за ч. 1 ст. 296 КК України

на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого від відбування покарання з

випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_5,

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 викладено вимогу про зміну вироку суду апеляційної інстанції та пом'якшення покарання у зв'язку з тим, що судом недостатньо були враховані дані про його особу, оскільки він визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілим завдані матеріальні збитки, має на утриманні малолітню дитину та батьків, які є пенсіонерами, інвалідами.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду від 18 вересня 2012 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, діючи умисно, повторно, шляхом пошкодження металевої решітки вікна та розбиття віконного скла, проникав до дачних будинків садового товариства "Вчитель" у селищі Васищево Харківського району Харківської області, звідки таємно викрав:-

у період з кінця грудня 2012 року по 12 січня 2013 року з дачного будинку, розташованого на садовій ділянці НОМЕР_2, майно ОСОБА_7, спричинивши йому матеріального збитку на загальну суму 2 131 грн;-

22 та 26 січня 2013 року, у нічний час, з дачного будинку, розташованого на садовій ділянці НОМЕР_1, майно ОСОБА_8, спричинивши йому матеріального збитку на загальну суму 5 375 грн та 5 320 грн відповідно.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за яким призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду від 18 вересня 2012 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців. В решті вирок залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав касаційну скаргу, його захисника, яка просила про скасування ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_5 покарання.

Так, при постановленні вироку апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції формально врахував тяжкість вчинених злочинів та дані про особу засудженого. безпідставно призначивши ОСОБА_5 мінімальне покарання з передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. Враховуючи при цьому дані про особу засудженого, який будучи раніше двічі судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів до тривалих строків ув'язнення, а в період іспитового строку за попереднім вироком суду, вже протягом першого півріччя вчинив три злочини, що відносяться до категорії тяжких, спричинивши потерпілим матеріальних збитків на загальну суму приблизно 13 000 грн. Наведені обставини суперечать висновкам суду першої інстанції про ненастання тяжких наслідків від злочинних дій ОСОБА_5

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_5 покарання не в мінімальних межах санкції статті, за якою його засуджено, і навів у вироку переконливі мотиви щодо цього.

Підстав для пом'якшення покарання суд не вбачає.

З огляду на те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень кримінального процесуального закону не встановлено, суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 436 КПК України, суд

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.