Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В., Солодкова А.А., при секретарі за участю прокурора Шапулі В.В., Басюка С.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2015 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2014 року.

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 жовтня 2014 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що 27.07.2014 року приблизно о 12 год. 45 хв., під час оперативної закупівлі, знаходячись біля будинку № 2-а по вул. Карбулицького в м. Чернівці, він незаконно збув ОСОБА_7 за 150 грн. наркотичний засіб рослинного походження у паперовому згортку - канабіс, вагою 2,191 г.

Крім того 18.08.2014 року о 17 год., ОСОБА_6, знаходячись неподалік будинку № 2-а по вул. Карбулицького в м. Чернівці, повторно збув покупцю ОСОБА_8 під час оперативної закупівлі наркотичний засіб у двох паперових згортках - канабіс, вагою 2,110 г.

Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2014 року вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 24 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 307 КК України та звільнення від його відбування скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за виключенням житла. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду змінити, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, посилаючись на те, що апеляційний суд повною мірою не врахував обставин, що пом'якшують покарання, зокрема відсутність обставин, що обтяжують покарання та те, що він проживає разом зі своєю матір'ю, яка є пенсіонеркою і важкохворою та потребує постійного стороннього догляду, а також те, що він доглядає за своєю бабусею, яка проживає одна. Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що він єдиний, хто працює у їхній сім'ї.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, а касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки судів першої та апеляційної інстанції про винність ОСОБА_6 у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів та збуті наркотичних засобів, вчинених повторно, предметом яких були особливо небезпечні наркотичні засоби, а також кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про незаконність вироку апеляційного суду, яким скасовано вирок суду першої інстанції в частині його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження касаційним судом встановлено, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6, яким йому за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, від відбування якого звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, дійшов правильного висновку про те, що застосування до засудженого вимог ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд першої інстанції звільнив його від відбування призначеного покарання без належного врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, його особи, обставин вчинення злочину та того, що на момент його вчинення він суспільно-корисною працею не займався, а злочин вчинив з метою наживи. З урахуванням вказаних обставин апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанцій у зв'язку із звільненням ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання на підстав ст. 75 КК України, а тому скасував вирок в цій частині та постановив свій вирок без застосування вказаного Закону. Таке рішення апеляційного суду колегія суддів вважає законним і обґрунтованим.

Разом з тим, врахувавши наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, визнаних судом першої інстанції, особу засудженого, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, за якою його визнано винним.

З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів, оскільки при призначенні ОСОБА_6 покарання враховано як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та сімейне становище, так і обставини, що пом'якшують покарання, зокрема - щире каяття та повне визнання ним своєї вини у вчиненому.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому його не можна визнати невідповідним ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Тому законних підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України за доводами його касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Оскільки кримінальний закон апеляційним судом застосовано правильно, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.