розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої особи ТОВ "СтарКом" - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020220000276, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 червня 2013 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК;

за участю прокурора Чупринської Є.М.,

представника потерпілого особи ОСОБА_7,

Вироком Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Також цим вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено. На підставі Закону України "Про амністію в 2014 році" (1185-18) ОСОБА_6 звільнено від покарання призначеного вироком Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2014 року. Вирок Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року щодо ОСОБА_6 постановлено виконувати самостійно. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі представник потерпілої особи ТОВ "СтарКом" - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі п. "є" ч. 1 Закону України "Про амністію в 2014 році" (1185-18) , оскільки батько засудженого є інвалідом другої, а не першої групи, чим порушив приписи застосованого ним закону.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 08 квітня 2014 року о 12 год. 30 хв. з неогородженої території Вендичанського цукрового заводу, що за адресою смт. Вендичани Могилів-Подільського району, вулиця Леніна 2 за допомогою мотоблока "Zubr" та напівпричепа, повторно вчинив крадіжку металевої рейки довжиною 5,2 м, металевої труби довжиною 3,2 м, загальною масою 230 кг, вартістю 391 грн, що належать ТОВ "СтарКом".

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та представника потерпілої особи на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи представника потерпілої особи про те, що суд апеляційної інстанції, звільняючи засудженого ОСОБА_6 від покарання, застосував закон, який не підлягав застосуванню, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Так, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі п. "є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", суд послався на те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК, до набрання чинності цим законом і, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до умисних злочинів середнього ступеня тяжкості, а також має на утриманні батька ОСОБА_8, який являється інвалідом та інших працездатних дітей немає.

Однак, поза увагою суду залишилось те, що звільненню від відбування покарання на підставі п. "є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

З наявної в матеріалах кримінального провадження копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 вересня 2014 року убачається, що батько ОСОБА_6 - ОСОБА_8 (1957 року народження) визнаний інвалідом другої групи, а тому амністія з підстав визначених п. "є" частини першої цього закону до ОСОБА_6 не може бути застосована (а.п. 177).

За таких обставин, суд безпідставно звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, застосувавши закон який не підлягає застосуванню, як про це обґрунтовано зазначено у касаційній скарзі представника потерпілої особи.

Наведене відповідно до вимог ч. 1 ст. 413, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а отже і підставою для скасування ухвали суду.

При новому апеляційному розгляді, суду необхідно виконати всі вимоги чинного законодавства та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу представника потерпілої особи ТОВ "СтарКом" - ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.