у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК, за касаційною скаргою засудженого на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року,

за участю прокурора Басюка С.В.,

засудженого ОСОБА_5,

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року ОСОБА_5 засуджено:

- за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 263-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судові рішення щодо яких не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як визнав доведеним суд, у лютому - березні 2013 року за викладених у вироку обставин, реалізуючи раніше виниклий умисел на виготовлення вогнепальної зброї шляхом переробки саморобним способом макетів різноманітної вогнепальної зброї, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_6 погодили технічні параметри та умови зброї і приступили до пошуку макетів масо-габаритних пістолету системи Токарєва зразку 1933 року "ТТ".

На початку березня 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на території автомобільної парковки у м. Дніпропетровську придбали у ОСОБА_9 макет вказаного пістолету за 4500 грн.

Крім того, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_6 у березні 2013 року повторно приступили до пошуку макету масо-габаритного револьверу системи "Наган" зразка 1895 року випуску, для чого звернулися до ОСОБА_7, який через мережу "Інтернет" 04 квітня 2013 року придбав у ОСОБА_10 сигнальний револьвер "Блеф", який виготовляється з револьверу системи "Наган" шляхом його часткової деактивації, який передав ОСОБА_5 для переробки під вогнепальну зброю.

ОСОБА_8 у першій декаді квітня привіз за місцем проживання ОСОБА_6 у м. Дніпропетровську цей сигнальний револьвер та мілкокаліберну гвинтівку у технічно-несправному стані для використання її стволу при переробці вказаної зброї. ОСОБА_6 за попередньою змовою, використовуючи підручний слюсарний інструмент, із стволу гвинтівки нарізав заготовки для стволів, після чого у гаражі ОСОБА_11 вони обробили ці заготовки, а згодом ОСОБА_6 за місцем свого проживання здійснив зборку, налаштування та випробовування вогнепальної зброї - револьверу НОМЕР_4, який згідно висновку експерта є коротко ствольною нарізною вогнепальною зброєю та придатний до проведення пострілів 5,6 мм патронами.

З метою подальшого збуту вогнепальної зброї та матеріального збагачення, у другій декаді квітня 2013 року ОСОБА_8 повторно звернувся до ОСОБА_7 з проханням пошуку необхідного макету револьверу. У свою чергу ОСОБА_7 через мережу "Інтернет" у третій декаді квітня 2013 року придбав макет револьверу системи "Наган" зразку 1895 року випуску та передав його ОСОБА_6 для переробки під вогнепальну зброю, після чого останній за попередньою змовою із ОСОБА_8 повторно виготовив заготовку ствола, а в гаражі ОСОБА_11 шляхом обробки на токарному станку виготовив ствол та виточили втулки для зменшення внутрішнього діаметру отвору для патрона в барабані револьверу. ОСОБА_6 за місцем свого проживання здійснив зборку, налаштування та випробовування вогнепальної зброї - револьверу НОМЕР_1, який є коротко ствольною нарізною вогнепальною зброєю та придатний для здійснення пострілів.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_8 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 через ОСОБА_7 придбав ствол для танкового кулемета калібру 7,62 мм для виготовлення зброї. У третій декаді квітня 2013 року ОСОБА_6 за місцем свого проживання зі вказаного стволу виготовив три заготовки для стволів - два для пістолетів конструкції Токарєва зразку 1933 року та один для револьверу системи Наган зразку 1895 року випуску. 27 квітня 2013 року у гаражі ОСОБА_11 на виконання усної домовленості ОСОБА_12 за допомогою токарного станку, належного ОСОБА_5, зменшив зовнішній діаметр наданих йому заготовок, за що отримав матеріальну вигоду в сумі 400 грн. З наданих заготовок ОСОБА_6 28 квітня 2013 року повторно за місцем свого проживання виготовив три стволи, з яких у першій декаді травня 2013 року виготовив два пістолети "ТТ", які придатні для здійснення пострілів.

У першій декаді червня 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6, використовуючи заздалегідь заготовлені ОСОБА_8 прес для запресування кулі у гільзу, куль, гільз споряджених капсулами, виготовили 200 патронів калібру 7,62 мм, призначених для здійснення пострілів з пістолету системи "ТТ", які є бойовими припасами придатними для стрільби.

Крім того ОСОБА_8 умисно 11 червня 2013 року поблизу дачного кооперативу "Золотий Ранет" у м. Дніпропетровську незаконно збув ОСОБА_13 1 патрон калібру 7,62, який є бойовим припасом, придатним для стрільби.

Також ОСОБА_8 умисно, маючи умисел на незаконне поводження з вогнепальною зброєю, за попередньою змовою з ОСОБА_14, в період квітня - травня 2013 року повторно, без передбаченого законом дозволу переніс виготовлену ним вогнепальну зброю до гаражу НОМЕР_2 гаражного кооперативу "Каліновий" у м. Дніпропетровську, що належить ОСОБА_15, де продовжував зберігати їх без передбаченого законом дозволу до 11 червня 2013 року.

ОСОБА_8 умисно, маючи умисел на незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, у невстановлений час, з метою колекціонування та власного використання і незаконного виготовлення бойових припасів, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав вогнепальну зброю: пістолет АЕ 884, 1939 р.в., револьвер без номеру, пістолет НОМЕР_3, револьвер НОМЕР_5 рушницю моделі "ІЖ-56-3" "Білка"; бойові припаси, а саме: 27 патронів калібру 7,62 мм, 10 патронів калібру 9 мм, 23 патрона калібру .22 WMR, 17 патронів калібру .22 LR, 2 патрони калібру 5,6 мм та вибухові речовини, а саме: димний порох, бездимний порох і суміш димного та бездимного пороху, які без передбаченого законом дозволу зберігаючи при собі переніс до гаражу НОМЕР_2, де продовжував зберігати до 11 червня 2013 року.

Вказану зброю, бойові припаси та вибухові речовини було виявлено та вилучено у гаражі 11 червня 2013 року під час обшуку.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного рушення вимог кримінального процесуального закону. Скаржник зазначає, що суд дійшов невмотивованого висновку про наявність у нього попередньої змови на виготовлення зброї; що в основу вироку покладені недопустимі докази, які отримані з порушенням процесуального закону; що місцевий суд не розглянув у судовому засіданні його клопотання та не виніс по ним процесуальних рішень; що суд послався у вироку на докази, які не були досліджені в судовому засіданні; що ухвала суду апеляційної інстанції не містить відповіді на усі доводи апеляції та є незаконною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання своєї скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_5 - адвокат Тарасевич С.В. подав на вирок місцевого суду апеляційну скаргу та зміни до неї, в яких порушував питання про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Апелянт вказував на неповноту судового розгляду кримінального провадження, невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, недопустимість ряду доказів, які, на думку апелянта, було отримано з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, обґрунтовуючи свої доводи захисник зазначав: що висновок суду про наявність у обвинувачених попередньої змови не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим; що під час досудового розслідування слідчими було істотно порушено вимоги процесуального закону, оскільки слідчі дії проводилися до внесення відомостей щодо ОСОБА_5 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), в іншому кримінальному провадженні, відкритому щодо іншої особи, а тому всі докази, зібрані у цьому провадженні є недопустимими; що дозвіл на проведення негласних слідчих дій виданий з порушенням вимог ст. 247 КПК.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК не навів переконливих мотивів на спростування цих доводів захисту, не звернув уваги на той факт, що кримінальна справа була порушена за фактом збуту вогнепальної зброї невстановленою особою 19 жовтня 2012 року (т. 1, а.с. 42) і слідчі дії по цій справі проводилися у порядку, передбаченому КПК 1960 (1001-05) року. У подальшому 28 листопада 2012 року матеріали кримінального провадження за цим фактом були внесені до ЄРДР відповідно до вимог КПК 2012 (4651-17) року (т. 1, а.с. 55). У зв'язку із цим слід було з'ясувати на підставі норм якого саме процесуального закону були проведені слідчі дії у цьому провадженні та винесені ухвали про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій, чи дотримано при цьому вимоги ст. 254 КПК.

Так само не дано відповіді на твердження апелянта про те, що обшук у гаражі, який використовував для власних потреб ОСОБА_8, було проведено до внесення відомостей щодо останнього до ЄРДР, а тому докази, отримані внаслідок проведення цієї слідчої дії, на думку захисника, також є недопустимими.

Скаржник також стверджував, що місцевий суд, не дослідивши в судовому засіданні питання про допустимість доказів, поклав їх в основу вироку; що суд безпідставно проігнорував та не розглянув клопотання ОСОБА_5 від 8 та 10 січня 2014 року про визнання доказів недопустимими і не виніс по ним відповідних ухвал, що позбавило захист можливості заявляти ці клопотання повторно та оскаржувати такі ухвали в апеляційному порядку. Крім того, в апеляції вказувалося на порушення судом вимог процесуального закону під час вирішення питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу; що було порушено право ОСОБА_5 на приватну власність, оскільки на вилучене у нього під час обшуку майно арешт не накладався та воно не було повернуто обвинуваченому у передбаченому законом порядку, а суд у вироку не вирішив цього питання.

На наведені доводи апеляційний суд дав формальну відповідь, зазначивши, що місцевий суд вирішив вказані питання з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, однак суд апеляційної інстанції в ухвалі не навів переконливих мотивів на підтвердження такого висновку.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції формально перерахував докази, які місцевий суд поклав в основу вироку, не давши їм жодної оцінки з точки зору їх достатності, належності та допустимості. При цьому апеляційний суд не дав відповіді на доводи апелянтів про недопустимість конкретних доказів, належним чином не перевірив усіх доводів, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення.

Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст. 419 КПК, є незаконною, тому вона підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 438 КПК. Колегія суддів дійшла висновку, що зазначена ухвала у порядку ст. 433 КПК щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також підлягає скасуванню з наведених вище підстав, а справа - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід належним чином перевірити усі доводи, наведені в апеляційних та касаційних скаргах, співставити їх із наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, витребувати дані, які стосуються проведення негласних слідчих дій, для встановлення дотримання під час їх проведення вимог глави 21 КПК (4651-17) , дати їм правову оцінку і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року щодо ОСОБА_5 та у порядку ст. 433 КПК щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.