розглянувши касаційну скаргу прокурора Лояніча Д. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_1,

Зазначеним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Іллічівська Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості відповідно до вимог ст. 89 КК,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1 000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 червня 2013 року близько 18.30 год. біля дитячого майданчика, розташованого на території закладу швидкого харчування "Макдональдс" на площі Незалежності, 1 у м. Одесі, з метою захистити свою вагітну дружину, в якої виник словесний конфлікт із ОСОБА_2, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті особистих неприязних стосунків навмисно завдав рукою декілька ударів по голові та обличчю ОСОБА_2, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток носа, садна спинки носа, синців на повіках обох очей, що при звичайному перебігу викликають розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше ніж 21 день і за цим критерієм згідно з висновками комісійної судово-медичної експертизи № 236 від 30 липня 2014 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, м'якістю призначеного покарання та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що при наявності двох суперечливих судово-медичних висновків № 233 від 18 лютого 2014 року та № 236 від 30 липня 2014 року щодо ступеня тяжкості тілесного ушкодження місцевий суд необґрунтовано відмовив потерпілому в задоволенні клопотання про проведення повторної судово-медичної комісійної експертизи та безпідставно передчасно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 122 КК на ч. 2 ст. 125 КК, тобто в сторону пом'якшення відповідальності. Таким чином місцевий суд порушив вимоги ч. 6 ст. 22 КПК.

Апеляційний суд формально розглянув матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, належним чином не дослідив та не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, внаслідок чого безпідставно визнав її необґрунтованою, чим порушив положення ст. 419 КПК.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скарзі доводи та дослідивши долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі, немає з огляду на таке.

Зокрема, судовий розгляд проведено з дотриманням вимог глав 27-29 КПК (4651-17) .

Місцевий суд обґрунтовано, дотримуючись вимог статей 242, 332 КПК, задовольнив клопотання захисника про проведення комісійної судово-медичної експертизи на тій підставі, що у кримінальному провадженні наявні 2 судово-медичні висновки № 1860 від 08 липня 2013 року та № 233 від 18 лютого 2014 року, які є суперечливими щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим 08 червня 2013 року внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1

Згідно з даними висновків комісійної судово-медичної експертизи № 236 від 30 липня 2014 року тілесні ушкодження, завдані потерпілому, належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Експертиза також визначила наявність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями саме легкого ступеню тяжкості.

Висновок цієї судово-медичної експертизи відповідає вимогам статей 101, 102 КПК, зроблений комісією експертів, які мають тривалий стаж роботи у галузі проведення судово-медичних експертиз та є компетентними у вирішенні таких питань, підстав сумніватися у їх висновку колегія суддів не вбачає. Також доводів на спростування висновків комісії прокурор у касаційній скарзі не навів.

Місцевий суд детально проаналізував наведені у вироку докази в їх сукупності та взаємозв'зку, зробив вмотивований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає положенням статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів.

Доводи прокурора, аналогічні за своїм змістом доводам, викладеним у касаційній скарзі, належним чином перевірив суд апеляційної інстанції та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги, навівши в ухвалі переконливі мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується суд касаційної інстанції. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, з огляду на наведені у скарзі доводи та надані до неї копії судових рішень підстав для задоволення скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Лояніча Д.В., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_1