головуючого Єленіної Ж.М., суддів: Леона О.І., Британчука В.В., за участю секретаря судового засідання Асанової Є.С., прокурора Дронової І.С., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040730002900 за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2016 року,

За вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Надеждівки Криворізького району Дніпропетровської області, жительку АДРЕСА_1), раніше судиму:

1) вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу - за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі статей 75, 76 цього Кодексу звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік (постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2007 року звільнення від відбування покарання було скасовано та засуджену направлено для відбування обраного заходу примусу);

2) вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2009 року - за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

3) вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2012 року - за ст. 395 вказаного Кодексу до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;

4) вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 серпня 2012 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року, за ч. 2 ст. 309 КК та на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі статей 75, 76 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, 5 вересня 2014 року звільнену від покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році";

5) вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2014 року - за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі статей 75, 76 цього Кодексу звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік;

6) вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 вересня 2015 року - за ч. 2 ст. 309 КК України та на підставі ст. 71 цього Кодексу до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

7) вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року - за ч. 2 ст. 309 КК України та на підставі ст. 71 цього Кодексу - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці;

8) вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу - за ч. 1 ст. 321 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. цього Кодексу (2341-14) за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_6 засуджено за цим вироком, а також за вироками Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року та Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2015 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженій остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона, маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості за крадіжки, повторно вчинила незакінчений замах на аналогічний злочин за таких обставин.

13 жовтня 2015 року близько 20.00 год. засуджена у приміщенні продовольчого супермаркету "Продукти 347" ТОВ "АТБ-Маркет", розташованого у мікрорайоні 5 Зарічному, 39-а у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, з метою таємного викрадення чужого майна взяла з торгівельних прилавків шляхом вільного доступу 2 належні супермаркету банки червоної ікри загальною вартістю 218,58 грн. Не розрахувавшись і сховавши вказаний товар у кишеню, ОСОБА_6 намагалася винести його з супермаркету через касову зону, де була викрита працівниками охорони магазину. Таким чином, засуджена не виконала всіх дій, які вважала необхідними для викрадення майна, та не встигла розпорядитися ним з причин, що не залежали від її волі.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6, посилаючись на суворість призначеного покарання, порушувала питання про скасування судових рішень та пом'якшення обраного їй заходу примусу за видом із застосуванням ст. 69 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначала, що при обранні міри покарання суд не взяв до уваги вкрай незадовільного стану її здоров'я. Додатково засуджена звертала увагу на те, що вона у вчиненому повністю визнала вину, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, який не є тяжким, а завдану шкоду відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.

Після призначення касаційного розгляду судом було одержано інформацію про смерть ОСОБА_8, яка насталаІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 826 від 12 вересня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав за необхідне закрити кримінальне провадження у зв'язку зі смертю засудженої, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.

Вирішення судом питання про призначення покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

При цьому суд урахував ступінь тяжкості, конкретні обставини вчиненого злочину, особу засудженої, яка раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, перебувала на диспансерному наркологічному обліку, на час ухвалення вироку страждала на ряд тяжких хронічних захворювань (а. к. п. 31, 32, 37, 38, 62-68, 75, 78).

Як обставини, що пом'якшують покарання, судом було взято до уваги щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, а обставин, які обтяжують покарання, у справі не встановлено.

Таким чином, суд урахував, у тому числі, обставини й дані про особу ОСОБА_6, на які вона посилалася у касаційній скарзі, та призначив покарання у виді позбавлення волі, за строком наближене до мінімальних меж санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Водночас за двома попередніми вироками, ухваленими після вчинення ОСОБА_6 злочину, за який її засуджено у даному кримінальному провадженні, їй було обрано більш суворі покарання, і такі заходи примусу засуджена на час ухвалення оскаржуваного вироку не відбула.

Зокрема, за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК та на підставі ст. 71 цього Кодексу до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці, а за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2015 року - за ч. 1 ст. 321 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Призначені за цими вироками покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України підлягали врахуванню при визначенні засудженій остаточного заходу примусу за правилами розірваної сукупності злочинів. При цьому остаточно визначене покарання у будь-якому разі не могло бути м'якшим за найбільш суворе з призначених за окремі злочини, що входять у сукупність, тобто за захід примусу, обраний за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2015 року у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці.

Правильно застосувавши норми ч. 4 ст. 70 КК України, суд у межах своїх дискреційних повноважень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_6 захід примусу, найбільш м'який із можливих відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши провадження за апеляційною скаргою засудженої на вирок, належним чином перевірив викладені в ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, визнав їх необґрунтованими та зазначив в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У контексті наведених обставин підстав для зміни або скасування судових рішень за доводами касаційної скарги колегія суддів не знаходить.

Не вбачає суд і передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України підстави для скасування вироку та ухвали і закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю засудженої.

Згідно з приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Однак враховуючи, що предметом перевірки суду касаційної інстанції є законність і обґрунтованість рішень судів нижчих ланок, зазначені правові наслідки настають лише у випадку, коли законні підстави для закриття кримінального провадження існували на час ухвалення таких рішень, проте судами залишені поза увагою.

Як встановлено у даному кримінальному провадженні, смерть ОСОБА_6 настала після постановлення оскаржуваних вироку та ухвали і набрання ними законної сили, а тому ця обставина не може впливати на результати перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Керуючись статтями 433, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) суд

Касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.