розглянула 23 березня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Левка С.Л. на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 11 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2014 року,

Вироком Золочівського районного суду Львівської області від 11 червня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бітля, Турківський р-н, Львівська обл., мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 04 січня 2014 року о 23 год 40 хв, керуючи автопоїздом у складі автомобільного тягача "MAN TGX 18/400" № НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною "MAGYAR Scream" № НОМЕР_2, рухаючись дорогою Львів-Тернопіль в напрямку м. Львів, проїжджаючи неподалік с. Шопки Золочівського р-ну, Львівської обл., порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.5, "б" і "д" 2.3, 10.1, 11.1, 12.3 Правил (1306-2001-п)

дорожнього руху та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-2109 № НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3

В результаті зіткнення пасажири автомобіля ВАЗ-2109 № НОМЕР_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загинули, а ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2014 року вирок суду в частині призначення покарання змінено та призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник Левко С.Л. не погоджується із судовими рішеннями постановленими відносно ОСОБА_1, просить їх змінити та застосувати до засудженого положення ст. 75 КК України. В обґрунтування заявлених вимог захисник, зазначає, що судами у достатній мірі не було враховано те, що засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся, сприяв у розкритті злочину, його поведінку після скоєння злочину та думку потерпілих щодо призначеного покарання, а також важке матеріальне становище сім'ї засудженого, на утриманні якого знаходяться четверо неповнолітніх дітей та хвора мати, які потребують постійного догляду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286 КК України за обставин викладених у вироку ґрунтується на доказах, досліджених судом у порядку ст. 349 КПК України та у касаційній скарзі не оспорюється.

Безпідставними є доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання через суворість.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається із копії вироку, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо призначення засудженому покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який за місцем праці і проживання характеризується позитивно, а також обставини які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття засудженого та утримання ним чотирьох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку.

Також судом було враховано і те, що вчинений засудженим злочин хоча і є необережним, однак спричинив тяжкі наслідки у виді смерті двох осіб.

Враховуючи вищевикладене, у тому числі, і ті обставини на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 лише за умови його ізоляції від суспільства.

Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляції захисника, та врахувавши дані про особу засудженого та обставини вчинення злочину, встановлені під час судового розгляду судом першої інстанції, погодився з висновками суду про можливість виправлення засудженого за умови призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, колегія суддів визнала можливим пом'якшити ОСОБА_1 покарання та призначити його у мінімальній межі передбаченій санкцією статті КК (2341-14) .

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України

Враховуючи вищевикладене, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим внаслідок суворості та застосувати до нього положення ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги не містять вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Левка Степана Леонтійовича на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 11 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2014 року щодо засудженого ОСОБА_1.