розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2015 року касаційну скаргу засудженого у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, звільненого умовно-достроково 26 січня 2011 року на невідбутий строк 1 рік 7 місяців, за участю прокурора Басюка С.В., засудженого ОСОБА_5,

За змістом касаційної скарги засудженого викладено вимогу про скасування судових рішень щодо нього із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Вимогу обґрунтовано неповнотою досудового розслідування та судового слідства, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, оскільки винуватість його у вчиненні злочину, за який його засуджено, - не доведено. Вказав на суперечливість показань свідків, які є зацікавленими у провадженні, що залишились судом не усунуті. Зазначив, що суд в основу обвинувачення поклав лише показання потерпілого, за відсутності інших доказів та не спростувавши його алібі. Також стверджував про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, оскільки доводи його апеляційної скарги перевірені поверхово.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровсь-ка від 27 січня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 7 квітня 2008 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року апеляційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_5 залишено без задоволення, вирок суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

27 січня 2012 року, приблизно о 3-ій год., ОСОБА_5, знаходячись по вул. Миру у м. Синельникове, побачивши раніш знайомого ОСОБА_6, запропонував останньому на його автомобілі марки ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, з'їздити до м. Дніпропетровська, пообіцявши сплатити проїзд, на що ОСОБА_6 погодився. Того ж дня, приблизно о 4-ій год., проїжджаючи по вул. Білостоцького у м. Дніпропетровську, ОСОБА_5 попросив ОСОБА_6 зупинити автомобіль і після того, як автомобіль зупинився, не бажаючи оплачувати надану послугу за проїзд, діючи умисно, з хуліганських спонукань завдав потерпілому ОСОБА_6 один удар рукою в праве вухо, чим заподіяв фізичного болю, та не звертаючи уваги на прохання потерпілого пояснити свою поведінку і припинити хуліганські дії, виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно із хуліганських спонукань, завдав потерпілому один удар в праву надключичну область спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень предметом, який в ході досудового розслідування встановити не вдалося, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю більше шести, але не більше як двадцять один день, та синці у заушній і щелепній областях, садна верхньої губи, що є легкими тілесними ушкодженнями з незначними скороминущими наслідками.

В подальшому, ОСОБА_5, продовжуючи свої хуліганські дії, виражаючи явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, проявляючи особливу зухвалість, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, використовуючи вказаний наявний при собі спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет, розрізав переднє ліве колесо автомобіля, тобто привів його у непридатний стан, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 480 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подану ним скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи наведені у скарзі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета призначеного для нанесення тілесних ушкоджень, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд зазначив в ухвалі мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, положення закону, якими керувався. Матеріали кримінального провадження свідчать, що судом апеляційної інстанції ретельно перевірялись доводи апеляційної скарги засудженого, аналогічні тим, що викладені ним у касаційній скарзі.

Так, судом апеляційної інстанції спростовані твердження засудженого про суперечливість показань потерпілого, які останній підтверджував при відтворенні обстановки і обставин події, проведенні слідчого експерименту, а також на очній ставці з обвинуваченим, тому у суду підставно не було сумнівів в достовірності показань потерпілого, що були послідовними та такими, що відповідають іншим зібраним та оціненим доказам по провадженню.

Так, засуджений ОСОБА_5 частково підтверджував показання потерпілого під час проведення очної ставки, при цьому не заперечував, що причиною нанесення ударів потерпілому ОСОБА_6 стало не бажання платити за проїзд, не заперечував нанесення ним потерпілому одного удару по голові, одного удару ножем та те, що порізав ножем колесо його авто.

Також показання потерпілого підтверджені даними, що містяться у висновках судово-медичної експертизи щодо виявлених у нього тілесних ушкоджень, зокрема, й ті, що відображають колото-різані властивості предмету, яким вони були спричинені.

Крім того, як встановлено судами, факт вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_6 засудженим ОСОБА_5 знайшов своє підтвердження даними, що містяться у показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ін.

Перевірялись судами й показання свідків, зокрема й показання матері ОСОБА_5 - ОСОБА_13, які не змогли підтвердити алібі засудженого.

Безпідставні й посилання засудженого про неповноту судового слідства через відмову суду у проведенні додаткових та повторних експертиз, оскільки судом неодноразово розглядались клопотання ОСОБА_5 про призначення повторних та додаткових експертиз та через необґрунтованість яких і відсутність підстав для призначення експертиз, в задоволенні таких клопотань було відмовлено.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення, а також підстав для скасування або зміни судових рішень через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.