Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Пойди М.Ф., суддів: Романець Л.А., Зубара В.В., з участю прокурора засудженого ОСОБА_8, ОСОБА_3, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора області на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2014 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 29 лютого 2012 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має, визнано винним та засуджено:

за ч.3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.3 ст. 362 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією програмних і технічних засобів за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю;

за ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією програмних і технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_4 позбавлено спеціального звання "старший лейтенант міліції";

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що судимості не має,

визнано винним та засуджено:

за ч.3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.3 ст. 362 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією програмних і технічних засобів за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю;

за ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією програмних і технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання "старший лейтенант міліції".

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в доход НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області, 46685,66 грн судових витрат по справі за проведення експертиз; 2728,80 грн судових витрат в доход ДНДЕКЦ МВС України за проведення експертиз в солідарному порядку.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2014 року, вирок Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 29 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_3 змінено та пом'якшено призначене їм покарання.

ОСОБА_4: - за ч.2 ст. 364 КК України (в редакції від 21 лютого 2014 року) з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки за місцем роботи з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст. 362 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 % заробітку в дохід держави з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки з конфіскацією програмних і технічних засобів за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю;

за ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік 6 місяців виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 15 % заробітку в дохід держави з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки за місцем роботи з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_3: - за ч.2 ст. 364 КК України (в редакції від 21 лютого 2014 року) із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді 2 років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст. 362 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 % заробітку в дохід держави з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки з конфіскацією програмних і технічних засобів за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю;

за ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік 6 місяців виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 15 % заробітку в дохід держави з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки за місцем роботи з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - тримання під вартою скасовано.

Уточнено в резолютивній частині вироку ідентифікаційний номер кузова автомобіля марки "Лексус", моделі "GХ 470" правильний номер НОМЕР_2 замість НОМЕР_1.

В решті вирок залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_4 працюючи інспектором відділу моніторингу та юридичного забезпечення управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою, яка має згідно зі службовими повноваженнями доступ до автоматизованої інформаційної системи обліку автотранспортних засобів України "АІС "Національний банк даних - "Автомобіль", протягом грудня 2007 року - березня 2008 року, з метою незаконної реєстрації автотранспорту, протиправно ввезеного на територію України, за попередньою змовою з ОСОБА_3, який працював інспектором сектору організації розшуку викраденого автомототранспорту управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, умисно, вчинили зловживання владою та своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинене повторно, що заподіяло значну шкоду державним інтересам та пособництво шахрайству в особливо великих розмірах, вчиненого особами, матеріали кримінальної справи щодо яких виділені в окреме провадження.

У касаційній скарзі заступник прокурора області просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 69 КК України, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених.

В обґрунтування наведеного вказує, що судом не повною мірою враховано дані, які характеризують особи засуджених.

Крім того, вказує на порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року під час ухвалення рішення апеляційного суду.

Також, вказує що судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи не дотримано вимоги ст. 399 КПК України 1960 року.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_3 просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, пояснення засудженого, який заперечив проти касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статей 370- 372 КПК України 1960 року предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України 1960 року зміст ухвали апеляційного суду повинен відповідати вимогам вказаним у даній нормі закону. Зокрема, ухвала апеляційного суду складається із вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути зазначено аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення (п.8 ч.1 ст. 377 КПК України 1960 року).

Згідно з ч.3 ст. 377 КПК України 1960 року при скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку (постанови).

На думку колегії суддів ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам вказаного Закону.

Так, згідно ухвали апеляційного суду вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінено, шляхом перекваліфікації дій засуджених з ч.3 ст.364 на ч.2 ст. 364 КК України (в редакції від 21 лютого 2014 року) та пом'якшення покарання.

Разом з тим, всупереч вимог ч.ч.1, 2 ст. 377 КПК докладних мотивів прийнятого рішення судом апеляційної інстанції не викладено, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Резолютивна частина вироку є заключною частиною єдиного документа суду (вироку) і повинна логічно випливати з попередніх його частин.

Так, резолютивна частина рішення суду апеляційної інстанції не відповідає мотивувальній частині, оскільки в мотивувальній частині вказано про перекваліфікацію дій засуджених з ч.3 ст.364 на ч.2 ст. 364 КК України, однак в резолютивній частині про це нічого не значиться.

Крім того, апеляційним судом не вирішено питання щодо можливості застосування до засуджених вимог ст. 54 КК України.

Наведені обставини свідчать про грубе порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року, у зв'язку із чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд у ході якого слід усунути вказані недоліки, перевірити доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора та постановити законне, обґрунтоване й справедливе рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2014 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.